Ушкодження хребта та тазу

Сторінка 1

Переломи хребта належать до тяжких травм та становлять від 1,7 до 17,7%.Частота ушкоджень залежить від умов праці і часто буває у шахтарів, будівельників, висотників та ін. За останні роки збільшилась кількість переломів хребта у віці 18-40 років під час автоаварій.Ушкодження хребта виникають внаслідок прямої травми (забої, переломи остистих та поперечних відростків) та непрямої – від надмірного згинання та ротації, інколи-перерозгинання (компресійні та скалкові переломи тіл хребців, дужок, переломовивихи. При непрямій травмі частіше ушкоджуються хребці у місцях переходу фіксованої частини хребта у більш рухомий-середньо, нижньопоперекові.

В хребті розрізняють два опорні комплекси: передній та задній. Передній опорний комплекс складається із тіл хребців, міжхребцевих дисків з фіброзним кільцем, замикальними (субхондральними)пластинками, а також передньої та задньої повздовжньої зв’язки.

Задній опорний комплекс складається з дужок хребців, остистих відростків, поперечних відростків, дуговідростчатих суглобів та зв’язкового апарату(міждужкових, міжостистих, надостних, міжпоперечних зв’язок.

Розрізняють слідуючі закриті пошкодження хребта: забій, розтягнення, повний розрив зв’язок та вивих хребців, ізольовані переломи відростків, дуг, тіл хребців ( компресійні та скалкові переломи).

Пошкодження хребта діляться на стабільні та нестабільні.

При стабільних переломах хребта цілим залишається задній опорний комплекс.

До стабільних переломів відносяться:

1. переломи тіл хребців з клиновидною компресією, яка не досягає половини висоти тіла хребця;

2. краєві переломи тіла хребця;

3. взривні переломи, які виникають слідуючим чином: навантаження по осі випрямленого хребта викликає компрессійний механізм травми хребця.

Частіше всього такі переломи трапляються в поперековому відділі в момент відсутності лордозу при падінні з висоти на сідниці, чи падінні великого вантажу на плечі сидячої людини. В результаті такої травми виникають компресійні, багатоскалкові переломи тіла хребта з формуванням одно-двух досить великих фрагментів – такі переломи називаються взривні і вони також відносяться до стабільних. Але характерною особливістю ціх переломів являється те, що між основними фрагментами тіла хребця вклинюються елементи пошкодженого міжхребцевого диску(драглисте ядерце), що перешкоджає усуненнню зміщення фрагментів пошкодженого хребця, іх правильному співставленню та зрощенню.

Нестабільні переломи належать до дуже тяжких травм, тому велике значення має якість надання першої допомоги потерпілим. Обережне звільнення хворого з під завалів, автомашини та ін. Необхідне для попередження додаткових ушкоджень.

Хворого обережно кладуть на тверді ноші з підкладеним під коліна валіком. При ушкодженні шийного відділу –здійснюють іммобілізацію голови шиною Крамера.

Ушкодженні шийного відділу хребта за частотою займає 3 місце після поперекового та грудного. Виникають внаслідок непрямої травми-надмірного згинання, перерозгинання, або згинально-ротаційного механізму,при дії сили за віссю випростованого хребта – компресійні переломи тіл хребців та переломовивихи.

Ушкодження зв’язок викає від раптового некоординованого руху головою. Діагноз визнакають на підставі клінічної картини та відсутності рентгенологічних даних перелому.

Лікування: знеболення, фіксація корірцем 10 днів, потім приначають реабілітацію.

При переломі I хребця (Джеферсона) ламається передній чи задній компоненти. Перелом зубовидного відростка (зуба) II хребця виникає від різкого перерозгинання в шийному відділі та одночасному осьовому навантажені (автоаварії).

Клініка: локальна біль, вимушено утримує голову, напруження м’язів шиї, бокові та ротаційні рухи, локальне натискання на остистий відросток II хребця різко болючі.Обстеження проводиться дуже обережно.

Rо- графію роблять у фасній проекції через відкритий рот.

Лікування: дисциплінуючий, іммобілізаційний витяг за допомогою петлі Гліссона чи кістковий витяг скобою Кречфілда в горизонтальному положенні хворого на твердому ліжку з валіками для збереження фізіологічних вигину шийного відділу хребта. Потім через 5-6 тижнів накладають торако-краніальну пов’язку на 2,5-3 місяці з наступною реабілітацією. Переломи зуба доцільно вправляти теж поступовою тракцією, лише при неврологічних розладах проводять невідкладну одномоментну репозицію.