Перинатальна патологія

Сторінка 1

Актуальність проблеми

Терміном перинатальний період об’єднують пізній фетальний період (з 29-го тижня внутрішньоутробного розвитку і до початку пологів), інтранатальний (під час пологів) і ранній неонатальний (від народження до 6-ї доби включно). Захворювання, які виникають у перинатальному періоді, називають перинатальною патологією. Як правило, прояви цих захворювань продовжуються і у дітей більш старшого віку, особливо в пізньому неонатальному періоді (до 28 доби включно).

Новонародженим називають немовля, яке почало самостійно дихати. Мертвонародженим є плід, у якого в момент народження відсутній подих, і його не вдається викликати штучним шляхом. Серцебиття у такого плоду якийсь час може продовжуватися.

Мертвонароджуваність і смертність дітей у перші 7 днів після народження називають перинатальною смертністю. Для визначення показника перинатальної смертності необхідно вирахувати відношення між числом мертвонароджених і мертвих до 7-ї доби новонароджених до всіх народжених.

Головна мета навчання - вміти визначати макро- і мікроскопічні ознаки патології перинатального періоду, пояснити причини і механізм їхнього розвитку, оцінити ймовірні ускладнення і вихід, значення їх для організму.

Для цього необхідно вміти:

— визначити морфологічні ознаки патології, зумовленої дією чинників інтранатального періоду, пояснити причини і механізм їх розвитку, визначити вихід та оцінити значення;

— визначити морфологічні ознаки патології, зумовленої дією чинників постнатального періоду, пояснити причини і механізм їх розвитку, визначити вихід і оцінити значення.

Перинатальний період і відповідну йому патологію і смертність поділяють на:

— антенатальний (допологовий);

— інтранатальний (під час пологів);

— постнатальний (післяпологовий), або неонатальний.

НЕДОНОШЕНІСТЬ, НЕЗРІЛІСТЬ, ПЕРЕНОШЕНІСТЬ

Недоношеність є наслідком передчасного народження живої дитини, що зумовлюється різними причинами. Часто такою причиною є хвороба плоду, особливо внутрішньоутробна інфекція, яка поєднується з ураженням посліду тієї ж етіології, захворювання статевих органів вагітної, плацентарна недостатність, важкі токсикози вагітності (нефропатія, еклампсія). Рідше має значення інша патологія матері або кримінальні втручання.

Ознаками недоношеності є:

— мала маса і довжина дитини менше 2,5 кг і 47 см (при глибокій недоношеності менше 1кг і 35 см); відсутність або слабка вираженість ядер закостеніння (у нижньому епіфізі стегна в нормі його поперечник 5-7 мм);

— м’якість хрящів носа і вух (раковини щільно притиснуті до голови);

— нігті м’які, не доходять до кінчиків пальців;

зберігається зайвий пушок, особливо на плечовому поясі і верхніх відділах спини;

— відходження пуповини на 1-2 см нижче звичайного (у нормі по середині між мечовидним відростком і лобковим зчленуванням);

— у хлопчиків яєчка не опущені в мошонку, у дівчаток - великі статеві губи не прикривають клітор і малі статеві губи. Недоношеність визначається за сукупністю зазначених ознак.

Крім недоношеності розрізняють незрі­лість. Цим поняттям позначається анатомічне недорозвинення і недодиференціювання органних структур (міокард бідний сарко­плаз­мою, поперечна смугастість кардіоміоцитів слабка, фолікули селезінки дрібні, клубочки нирки мають келихоподібну капсулу тощо).

Недоношеність і незрілість в основному поєднуються. Недоношеність і незрілість спричиняють біологічну неповноцінність дитини, що проявляється у зниженні спроможності адаптуватися до умов позаутробного життя, включаючи і те, що навіть слабкі патогенні агенти можуть легко викликати захворювання і надалі декомпенсацію тієї або іншої системи.

Використовується також термін “природжена гіпотрофія” для позначення зменшеної маси плоду (новонародженого), але без інших ознак недоношеності.

Переношеним вважається плід з гестаційним віком понад 41 тиждень. Морфологічними ознаками є сухість, лущення, іноді часткова мацерація шкіри, загальна гіпотрофія і наявність ядер закостеніння проксимального епіфіза великогомілкової і плечової кісток. Води, пуповина та оболонки посліду пофарбовані меконієм в результаті гіпоксії плоду, зумовленої, в основному, інволютивними змінами плаценти. Переношені плоди досить часто народжуються мертвими.