Гігієна як наука. Загальні питання, історія та методологія гігієни

Сторінка 1

ПЛАН

1. Предмет і завдання гігієни.

2. Значення гігієни в практичній роботі фармацевта.

3. Історія розвитку гігієни.

4. Основні періоди: емпіричний і науково-експериментальний.

Споконвічно колективний досвід багатьох поколінь і осо­бисті долі людей призвели до однозначного розуміння того, що пріоритетною цінністю людини є її здоров'я. Добре здоро­в'я — вихідна передумова нормального перебігу вагітності матері, народження та розвитку дитини, подальшого формуван­ня її як повноцінного біологічного та соціального члена суспіль­ства, високої творчої працездатності, тривалого щасливого життя та здоров'я нащадків.

З давніх-давен турбота про збереження здоров'я, запобіган­ня різним захворюванням та їх лікування привертають вели­ку увагу як кожної людини окремо, так і суспільства в цілому.

Практична реалізація і втілення цієї уваги зумовили виник­нення, розвиток і диференціацію двох головних, тісно пов'я­заних між собою напрямків медичної діяльності — лікуваль­ного і профілактичного.

Це знайшло своє відображення і в історичних пам'ятках. За однією з легенд, син міфічного бога Аполона Асклепій (Еску­лап) мав двох дочок — Панакею і Гігією. Перша вважалася покровителькою лікувальної медицини, друга — покровитель­кою медицини профілактичної. Вважають, що саме за її ім'ям отримала свою назву і головна профілактична наука — гігієна (Hyqieinos (грец.) — той, хто приносить здоров'я).

Гігієна об'єднує різноманітні дані теоретичних і клінічних дисциплін у галузі профілактики, інтегрує знання про комп­лексний вплив середовища на здоров'я людини, розробляє принципи та системи профілактичних заходів.

Запропоновано різноманітні визначення гігієни як науки.

Так, один з основоположників сучасної гігієни Ф. Ф. Ерісман (1901) писав, що «гігієна — це наука, яка за допомогою експериментального дослідження застосовує істини, набуті цими шляхами, для поліпшення громадського здоров'я».

Творець російського тлумачного словника В. В. Даль (1898) дав таке визначення: «Гігієна — це мистецтво зберігати здо­ров'я, оберігати його від шкідливостей».

А. А. Летавет (1958) визначав, що «гігієна — це галузь ме­дичної науки, яка вивчає вплив умов життя на здоров'я люди­ни, розробляє заходи щодо запобігання виникненню хвороб та створення умов, котрі забезпечують збереження здоров'я».

Ф. Г. Кротков (1977) підкреслював, що «гігієна — це наука, яка вивчає вплив різноманітних чинників навколишнього се­редовища та виробничої діяльності на здоров'я людини, її пра­цездатність, тривалість життя і розробляє практичні заходи, спрямовані на оздоровлення умов життя та праці».

З позицій сьогодення найбільш доцільним, вірним та прий­нятним слід вважати наступне визначення.

Гігієна — це наука, яка вивчає закономірності впливу (по­зитивного й негативного) чинників зовнішнього та навколиш­нього середовища на здоров'я людей, а також фізіологічної, побутової та виробничої діяльності людей на зовнішнє та нав­колишнє середовище.

Отже, гігієна — це наукова дисципліна та практична галузь медичної науки, яка досліджує закономірності впливу навко­лишнього середовища на організм людини і громадське здо­ров'я з метою обґрунтування гігієнічних нормативів, санітар­них норм і правил та профілактичних заходів, реалізація яких забезпечує оптимальні умови для життєдіяльності людини, збереження і зміцнення її здоров'я та запобігання виникнен­ню різноманітних захворювань.

Цікавою та повчальною є історія гігієни, яку поділяють на два основні періоди: емпіричний та науково-експериментальний.

У давні часи льодина. Була погано захищена від впливу не­сприятливих умов життя: високої та низької температури по­вітря, стихійних лих, відчувала нестачу їжі, її постійно чатувала небезпека поранень, ушкоджень або укусів отруйних тварин. Пов'язаний із цим спосіб життя сприяв виникненню харчових отруєнь, різноманітних захворювань, травм і навіть ранньої смерті.

Життєвий досвід, який накопичувався поколіннями, вже в стародавні часи став основою для зародження емпіричної, на­родної гігієни. Провідними її елементами стали рекомендації обмежувального характеру, які торкалися проживання в тій чи іншій місцевості, вживання окремих продуктів, використання питної води.