Гігієна як наука. Загальні питання, історія та методологія гігієни

Сторінка 8

Гігієна екстремальних станів і військова гігієна — вивчає безпосередній та віддалений негативний вплив на гігієнічні показники довкілля і здоров'я і населення природних та техногенних аварій, катастроф і надзвичайних станів, а також специфічних умов перебування та праці військовослуж­бовців та інших формувань у повсякденних і екстремальних ситуаціях.

Соціальна гігієна — вивчає вплив соціальних умов жит­тя і праці на структуру захворюваності населення, окремі та інтегральні показники його здоров'я тощо.

Крім того, як окремі виділяють ще такі розділи (напрямки) гігієни: психогігієна, авіакосмічна гігієна, гігієна залі­зничного та морського транспорту, герогігієна, гігієна розумової праці, гігієна лікувально-профілактичних закладів, особиста гігієна та ін.

Слід мати на увазі, що деякі розділи (питання) гігієни ма­ють міждисциплінарний характер і інтегрують у собі теорію і практику декількох гігієнічних дисциплін. Показовим прикла­дом цього є гігієна лікувально-профілактичних закладів, яка ґрунтується на основних положеннях та прикладних аспектах загальної і комунальної гігієни, гігієни праці, гігієни харчу­вання, гігієни дітей та підлітків, психогігієни, а також радіа­ційної гігієни і органічно поєднує їх.

Гігієнічна наука і санітарна практика виникли й розвива­ються в тісному контакті і взаємодії як з медичними, так і з багатьма природознавчими, технічними, фізико-математичними, хімічними, будівельними та іншими науками, зокрема таки­ми, як архітектура, будівництво, геологія, географія, астроно­мія, кліматологія, метеорологія, психологія, педагогіка, стати­стика та багатьма іншими.

Так, для характеристики навколишнього середовища гігієна використовує дані і дослідження метеорології, географії, астро­номії, кліматології, радіології та ін. Під час вивчення здоров'я людини — дані фізіології, біофізики, біохімії, анатомії, гісто­логії та ін. У ході проведення гігієнічних досліджень — дані біології, хімії, математики, кібернетики, мікробіології та ін.

Під час розробки профілактичних заходів — дані терапії, хірургії, епідеміології та ін.

Розглядаючи методологію окремої наукової дисципліни, слід зазначити, що в загальнонауковому розумінні цього поняття методологія як об'єкт наукового пізнання являє собою вчен­ня про основні його закони, методи та принципи, вихідні за­сади теоретичної та практичної діяльності людини.

Основою методології гігієни як пріоритетної галузі медич­ної діяльності є визнання тісного взаємозв'язку людини з на­вколишнім середовищем, залежності здоров'я від впливу його чинників та умов.

Отже, предметна методологія гігієни — це сукупність науко­во обґрунтованих специфічних законів і категорій, методів та методик, що використовуються для встановлення закономірно­стей впливу численних чинників навколишнього середовища на здоров'я людини.

На цій підставі науково обґрунтовані наступні закони (по­стулати) гігієни (Гончарук Є. Г., 1992).

Перший закон гігієни — про рушійні сили порушення ста­ну здоров'я людей.

Згідно з ним порушення стану здоров'я людей (хвороба, зниження резистентності, імунного статусу або адаптацій­но-компенсаційних можливостей організму), спричинене фізичними, хімічними, біологічними або психогенними еті­ологічними чинниками, може виникнути лише за наявності трьох рушійних сил: джерела шкідливості (забруднювача) або комплексу шкідливостей, чинника (механізму) впливу або передачі цього забруднювача і сприйнятливого (чутли­вого до цього забруднювача) організму. За відсутності хо­ча б однієї із цих умов або рушійних сил процесу зміни ста­ну здоров'я під впливом чинників навколишнього середови­ща для даної віково-статевої чи професійної групи людей не станеться.

Другий закон гігієни — закон негативного впливу на на­вколишнє середовище діяльності людей. Відповідно до нього незалежно від своєї волі та свідомості, у зв'язку з фізіологіч­ною, побутовою та виробничою діяльністю люди негативно впливають на навколишнє середовище, що тим небезпечніше, чим нижче науково-технічний рівень виробництва, культура населення та соціальні умови життя.