Medcolifes
Медичний
Сайт



Такролімус (Tacrolimus)

Фармакотерапевтична група: L04AA05 - селективні імуносупресивні засоби.
Основна фармакотерапевтична дія: на молекулярному рівні ефекти препарату зумовлюються зв’язуванням з цитозольним білком (FKBP12), який відповідає за внутрішньоклітинну акумуляцію препарату; комплекс FKBP12-такролімус специфічно та конкурентно зв’язується з кальциневрином та інгібує його, що запобігає транскрипції дискретної групи лімфокінних генів; високоактивний імуносупресивний препарат, що пригнічує формування цитотоксичних лімфоцитів, які в основному відповідають за відторгнення трансплантата, знижують активацію Т-клітин, залежну від Т-хелперів проліферацію В-клітин, а також формування лімфокінів, експресію рецептора інтерлейкіну-2; характер поведінки препарату після в/в введення – двофазовий; у системному кровотоці значною мірою зв’язується з еритроцитами; співвідношення розподілу в нерозведеній крові/плазмових концентрацій становить близько 20:1; значною мірою зв’язується (> 98,8%) з білками, в основному із сироватковими альбуміном та a-1-кислим глікопротеїном; широко розподіляється в організмі; рівноважний об’єм розподілу на основі плазмових концентрацій становить приблизно 1 300 л.
Показання для застосування ЛЗ: профілактика та лікування відторгнення алотрансплантата печінки, нирок та серця, у тому числі резистентне до стандартних режимів імуносупресивної терапії
Спосіб застосування та дози ЛЗ: капс. застосовують перорально; рекомендується розподілити добову пероральну дозу препарату на 2 прийоми; трансплантація печінки: первинна імуносупресія – дорослим пероральну терапію необхідно починати з дозування 0,10–0,20 мг/кг/добу (застосування препарату слід починати приблизно через 12 год після завершення операції); якщо стан пацієнта не дозволяє приймати препарат внутрішньо, проводять в/в терапію, починаючи з дозування 0,01–0,05 мг/кг/добу в/в протягом 24 год;
первинна імуносупресія у дітей - початкова доза для перорального застосування 0,30 мг/кг/добу; якщо стан пацієнта не дозволяє приймати препарат внутрішньо, проводять в/в терапію, починаючи з дозування 0,05 мг/кг/добу в/в протягом 24 год; підтримуюча терапія у дорослих та дітей – дозування, як правило, знижується або відміняються препарати супутньої імуносупресивної терапії, залишивши такролімус в якості монотерапії; покращання стану пацієнта після трансплантації може змінити фармакокінетику такролімусу, тому виникає потреба в корекції дози препарату; лікування відторгнення у дорослих та дітей - для лікування епізодів відторгнення необхідно застосування більш високих доз такролімусу, разом із додатковою ГК терапією та короткими курсами введення моно/поліклональних а/т; рекомендуються ті самі початкові дози як і при первинній імуносупресії; трансплантація нирки: первинна імуносупресія у дорослих - пероральну терапію необхідно починати з дозування 0,20-0,30 мг/кг/добу (терапію препаратом слід починати протягом 24 год після завершення операції); якщо стан пацієнта не дозволяє приймати препарат внутрішньо, проводять в/в терапію, починаючи з дози 0,05–0,1 мг/кг/добу в/в протягом 24 год; первинна імуносупресія у дітей - пероральну терапію необхідно починати з дозування 0,30 мг/кг/добу; якщо стан пацієнта не дозволяє приймати препарат внутрішньо, проводять в/в терапію, починаючи з дози 0,075–0,1 мг/кг/добу протягом 24 год; підтримуюча терапія у дорослих та дітей - дозування знижуються, в деяких випадках, можливо, відмінити препарати супутньої імуносупресивної терапії, залишивши такролімус в якості базового компонента подвійної терапії; лікування реакції відторгнення у дорослих та дітей - для лікування епізодів відторгнення необхідно застосування більш високих доз препарату, разом із додатковою ГК терапією та короткими курсами введення моно/поліклональних а/т; при переведенні пацієнтів на терапію такролімусом рекомендуються ті самі початкові дози як і при первинній імуносупресії; трансплантація серця: первинна імуносупресія – у дорослих препарат може застосовуватись разом з індукцією а/т або без призначення а/т у клінічно стабільних хворих; після індукції а/т пероральну терапію необхідно починати з дозування 0,075 мг/кг/добу (застосування препарату слід починати протягом 5 діб після завершення операції, як тільки стабілізується клінічний стан хворого); якщо стан пацієнта не дозволяє приймати препарат внутрішньо, проводять в/в терапію, розпочинаючи з дози 0,01–0,02 мг/кг/добу протягом 24 год; існує альтернативний підхід, при якому пероральний прийом такролімусу починається протягом 12 год після трансплантації (для пацієнтів без ознак порушень функції внутрішніх органів) - в цьому випадку такролімус в початковій дозі 2-4 мг/добу комбінується з мікофенолату мофетилом та ГК або сиролімусом та ГК; первинна імуносупресія у дітей - після трансплантації серця у дітей первинна імуносупресія такролімусом може проводитись як разом з індукцією а/т, так і самостійно; у випадках, коли індукція а/т не проводиться, препарат вводиться в/в інфузійно протягом 24 год до досягнення концентрації в нерозведеній крові 15-25 нг/мл; при першій же клінічній можливості необхідно перевести пацієнта на пероральний прийом препарату в початковій дозі 0,30 мг/кг/добу (призначається через 8-12 год після закінчення в/в ін фузії); після індукції а/т пероральну терапію такролімусом необхідно починати з дозування 0,10-0,30 мг/кг/добу; підтримуюча терапія у дорослих та дітей - дозування знижуються; лікування відторгнення у дорослих та дітей - для лікування епізодів відторгнення необхідно застосування більш високих доз разом із додатковою ГК терапією та короткими курсами введення моно/поліклональних а/т; при переведенні дорослих пацієнтів на терапію такролімусом початкову дозу препарату 0,15 мг/кг/добу слід розподілити на два прийому; при переведенні дітей на терапію такролімусом початкову дозу препарату 0,2-0,3 мг/кг/добу слід розподілити на два прийоми); після трансплантації легені такролімус застосовується в початковій дозі 0,10-0,15 мг/кг/добу, алотрансплантації підшлункової залози – в початковій дозі 0,2 мг/кг/добу, після алотрансплантації кишки початкова доза становить 0,3 мг/кг/добу; загальний об’єм інфузії за 24 год повинен коливатися в межах 20–500 мл.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: серцево-судинна система – АГ, гіпотензія, тахікардія, серцеві аритмії та порушення провідності, тромбоемболічні та ішемічні прояви, стенокардія, відхилення в параметрах ЕКГ, ІМ, серцева недостатність, шок, гіпертрофія міокарда, зупинка серця; ШКТ та печінка - діарея, нудота та/або блювання, диспепсія, відхилення в рівнях ферментів печінки, біль у животі, запор, зміна ваги та апетиту, запалення та виразки в ШКТ, жовтяниця, захворювання жовчних шляхів та жовчного міхура, асцит, кишкова непрохідність (ілеус), ураження тканини печінки, панкреатит, печінкова недостатність; кров та лімфатична система - анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, геморагія, лейкоцитоз, порушення коагуляції, недостатність гематопоетичної системи, у тому числі панцитопенія, тромботична мікроангіопатія; нирки - порушення функції нирок (наприклад, підвищення рівня креатиніну в сироватці крові), ураження тканини нирок, ниркова недостатність, протеїнурія; метаболізм та електроліти - гіперглікемія, гіперкаліємія, цукровий діабет; гіпомагніємія, гіперліпідемія, гіпофосфатемія, гіпокаліємія, гіперурикемія, гіпокальціємія, ацидоз, гіпонатріємія, гіповолемія, інші порушення електролітного балансу, дегідратація, гіпопротеїнурія, гіперфосфатемія, підвищення рівня амілази, гіпоглікемія; м’язово-скелетна система, судоми, міастенія, захворювання суглобів; нервова система - тремор, головний біль, безсоння, порушення чутливості (наприклад, парестезія), порушення зору, сплутаність свідомості, депресія, запаморочення, збудження, нейропатія, судоми, дискоординація, психоз, тривожність, нервозність, порушення сну, порушення свідомості, емоційна лабільність, галюцинації, отологічні порушення, порушення мислення, енцефалопатія, підвищення м'язового тонусу, захворювання очей, амнезія, катаракта, порушення мови, параліч, кома, глухота, сліпота; система дихання - порушення респіраторної функції (наприклад, задишка), плевральний випіт, ателектазія, астма; шкіра - свербіж, алопеція, висипи, пітливість, акне, фото чутливість, гірсутизм, синдром Лайелла, синдром Стівенса-Джонсона; змішані прояви - локалізований біль, жар, периферичний набряк, астенія, порушення сечовипускання, набряк та інші порушення з боку геніталій у жінок, підвищений ризик розвитку злоякісних пухли; АР; підвищений ризик розвитку інфекційних захворювань (вірусних, бактеріальних, грибкових, протозойних) підвищується; погіршення перебігу раніше діагностованих інфекційних захворювань.
Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до такролімусу або інших макролітів, олії рицинової, гідрогенізованої поліоксиетиленом 60 (НСО-60), або структурно зв'язаних компонентів.
Форми випуску ЛЗ: концентрат для приготування р-ну для в/в введення, 5 мг/мл по 1 мл в амп., капс. по 0,5 мг, по 1 мг, по 5 мг.

Торгова назва:
ІІ. Програф, "Astellas Ireland Co.Ltd"; "Fujisawa Ireland Ltd" для "Astellas Pharma GmbH", Ірландія/Німеччина         

Дивіться також

Декстран-40 (Dextran-40)
Фармакотерапевтична група: B05AA05 - кровозамінники та перфузійні розчини. Основна фармакотерапевтична дія: підвищення суспензійних властивостей крові, зменшення її в’язкості, сприяння відновле ...

Алтея лікарська (Althaea officinalis)
Фармакотерапевтична група: R05CA05 - відхаркувальні засоби. Корінь алтеї. Основна фармакотерапевтична дія: відхаркувальний засіб прямої дії; рослинний препарат; виявляє обволікаючу, пом’якшувал ...

Норепінефрин (Norepinephrine)
Фармакотерапевтична група: С01СА03 - неглікозидні кардіотонічні засоби. Основна фармакотерапевтична дія: адреностимулююча дія; має виражену дію на α-рецептори та помірну – на β1-реце ...

Головна | Мапа сайту | Найпопулярніше | Пошук | Зв'язок
© www.medcolifes.ru. All Rights Reserved.