|
Антинеопластичні засоби мають як протипухлинну дію, так і здатність токсично діяти на нормальні тканини. Тому при призначенні певного засобу завжди приймають до уваги співвідношення можливої користі й ризику розвитку токсичних реакцій.
Протипухлинні засоби поділяють на кілька груп, кожна з яких характеризується специфічною протипухлинною активністю, місцем дії та токсичністю. Знання їх метаболізму та шляхів екскреції дуже важливе, оскільки при онкологічному захворюванні може порушуватися фармакокінетика препарату й збільшуватися його токсичність.
В теперішній час засоби для лікування злоякісних новоутворень застосовують переважно в комбінації – у вигляді поліхіміотерапії за спеціальними схемами , рідко у вигляді монотерапії. Зазвичай комбінації токсичніші, аніж окремі препарати, але мають переваги через збільшення протипухлинного ефекту, зниження розвитку резистентності до лікарських засобів та збільшення тривалості життя при лікуванні певних пухлин. Проте в деяких клінічних ситуаціях лікування лише одним препаратом залишається методом вибору.
Дивіться такожЗасоби для лікування неускладненої урогенітальної хламідійної інфекції
Тетрацикліни
Доксициклін (Doxycycline) (також перегляньте розділ «Протимікробні та антигельмінтні засоби»)
Показання для застосування ЛЗ: неускладнені уретральні, ендоцервікальні або рек ...
Лефлуномід (Leflunomide)
Фармакотерапевтична група: L04АА13 - селективні імуносупресивні засоби.
Основна фармакотерапевтична дія: імуномодулюючий препарат ізоксазолового ряду; блокує синтез піримідину шляхом зворотного блоку ...
Фенілефрин (Phenylephrin)
Фармакотерапевтична група: S01FB01 – мідріатичні і ціклоплегічні засоби. Адреноміметики.
Основна фармакотерапевтична дія ЛЗ: симпатоміметичний засіб, який володіє виразною стимулюючою дією на по ...
|