|
Антинеопластичні засоби мають як протипухлинну дію, так і здатність токсично діяти на нормальні тканини. Тому при призначенні певного засобу завжди приймають до уваги співвідношення можливої користі й ризику розвитку токсичних реакцій.
Протипухлинні засоби поділяють на кілька груп, кожна з яких характеризується специфічною протипухлинною активністю, місцем дії та токсичністю. Знання їх метаболізму та шляхів екскреції дуже важливе, оскільки при онкологічному захворюванні може порушуватися фармакокінетика препарату й збільшуватися його токсичність.
В теперішній час засоби для лікування злоякісних новоутворень застосовують переважно в комбінації – у вигляді поліхіміотерапії за спеціальними схемами , рідко у вигляді монотерапії. Зазвичай комбінації токсичніші, аніж окремі препарати, але мають переваги через збільшення протипухлинного ефекту, зниження розвитку резистентності до лікарських засобів та збільшення тривалості життя при лікуванні певних пухлин. Проте в деяких клінічних ситуаціях лікування лише одним препаратом залишається методом вибору.
Дивіться такожАміксин (Amixin)
Фармакотерапевтична група: L03AX15 – імуностимулятори.
Основна фармакотерапевтична дія: імуномодулюючий та противірусний ефект; стимулює утворення в організмі α-β-γ-інтерферонів ...
Поліоксидоній (Polyoxydonium)
Фармакотерапевтична група: L03AX - цитокіни та імуномодулятори
Основна фармакотерапевтична дія: підвищує резистентність організму щодо різних інфекційних захворювань; в основі механізму дії – п ...
Парекоксиб (Parecoxib)
Фармакотерапевтична група: M01AH04 - нестероїдні протизапальні препарати
Основна фармакотерапевтична дія: протизапальна, аналгетична, антипіретична дія; .
Показання для застосування ЛЗ: остеоартрит ...
|
Сайт
