|
Антинеопластичні засоби мають як протипухлинну дію, так і здатність токсично діяти на нормальні тканини. Тому при призначенні певного засобу завжди приймають до уваги співвідношення можливої користі й ризику розвитку токсичних реакцій.
Протипухлинні засоби поділяють на кілька груп, кожна з яких характеризується специфічною протипухлинною активністю, місцем дії та токсичністю. Знання їх метаболізму та шляхів екскреції дуже важливе, оскільки при онкологічному захворюванні може порушуватися фармакокінетика препарату й збільшуватися його токсичність.
В теперішній час засоби для лікування злоякісних новоутворень застосовують переважно в комбінації – у вигляді поліхіміотерапії за спеціальними схемами , рідко у вигляді монотерапії. Зазвичай комбінації токсичніші, аніж окремі препарати, але мають переваги через збільшення протипухлинного ефекту, зниження розвитку резистентності до лікарських засобів та збільшення тривалості життя при лікуванні певних пухлин. Проте в деяких клінічних ситуаціях лікування лише одним препаратом залишається методом вибору.
Дивіться такожМетилпреднізолон (Methylprednisolone)
(перегляньте розділ «Ендокринологія. Лікарські засоби», розділ «Дерматовенерологія. Лікарські засоби»)
Показання для застосування ЛЗ: як додаткова терапія для короткотривалого ...
Дисульфірам (Disulfiram)
Фармакотерапевтична група: N07BB01 - засоби, що застосовуються при алкогольній залежності
Основна фармакотерапевтична дія: інгібує дію багатьох ферментів; інгібіювання ацетальдегід-дегідрогенази приз ...
Ауротіомалат натрію (Sodium aurothiomalate)
Фармакотерапевтична група: M01CB01 - специфічні протиревматичні засоби.
Основна фармакотерапевтична дія: імуносупресивна дія, що ґрунтується на інгібуванні продукції антитіл у лімфоцитах і плазматичн ...
|
Сайт
