Medcolifes
Медичний
Сайт



Іміпрамін (Imipramine)

Фармакотерапевтична група: N06AA02 - антидепресанти
Основна фармакотерапевтична дія: тимолептичну дія, покращує настрій, зменшує почуття суму,має центральну та периферичну м-холіноблокувальну, міотропну (спазмолітичну), помірну антигістамінну активність; похідний продукт дибензоазепіну; належить до групи препаратів, що називаються трициклічними антидепресантами; здійснює тимолептичну дію, покращує настрій, зменшує почуття суму; має супровідну стимулювальну активність, викликає зменшення рухової загальмованості, підвищує психічний та загальний тонус організму; виявляє центральну та периферичну м-холіноблокувальну, міотропну (спазмолітичну), помірну антигістамінну активність.
Показання для застосування ЛЗ: при всіх формах депресії (з тривожністю чи без неї): глибокій депресії, в депресивній фазі біполярного розладу, депресії з атиповим перебігом, депресивних станах, дистимії); при панічному розладі; при нічному енурезі (у дітей віком від 6 років): як засіб тимчасової допоміжної терапії, якщо органічні причини виключені; при астенодепресивному с-мі, що супроводжується моторною та ідеаторною загальмованістю, ендогенній, інволюційній, клімактеричній, реактивній, алкогольній депресіях, депресивних станах при психопатіях та неврозах.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: добові дози слід визначати індивідуально, залежно від важкості та природи симптомів; як і в випадку інших антидепресантів, для досягнення адекватного терапевтичного ефекту потрібен, щонайменше, 2-4-тижневий курс лікування; у деяких випадках потрібен курс тривалістю 6-8 тижнів; рекомендовано починати лікування з низьких доз препарату й поступово підвищувати добову дозу до досягнення підтримуючої дози; у процесі лікування потрібно також визначити найнижчу дозу, що справляє ефект - обережність є виправданою при визначенні дози для літніх хворих і пацієнтів підліткового віку (тобто молодших за 18 років); при депресії у дорослих лікування амбулаторних пацієнтів можна починати з добової дози 25 мг 1-3 р/добу, цю дозу можна впродовж тижня поступово підвищити до 150-200 мг/добу; підтримуюча доза становить 50-100 мг/добу; у важких госпіталізованих хворих можна починати з добової дози 75 мг/добу, цю дозу можна поступово підвищувати, додаючи щоразу по 25 мг, до досягнення добової дози 200 мг/добу; у дуже виняткових випадках добова доза може бути ще вищою – до 300 мг/добу; літні хворі (старші за 60 років) і підлітки (молодші за 18 років) можуть бути більш сприйнятливими до препарату та виявляти серйозні реакції в відповідь на стандартні дози для дорослих, тому лікування таких хворих слід починати з найнижчої дози, що спроможна контролювати симптоми; далі можна почати поступове підвищення дози, з досягненням добової дози в 50-75 мг; рекомендовано досягати оптимальної дози впродовж 10 днів і на такій дозі продовжувати лікування; пацієнти з панічним розладом більш схильні до розвитку побічних ефектів, і лікування потрібно починати з найнижчої дози; минущі напади більш сильної тривожності, які можна спостерігати на самому початку терапії, можна контролювати за допомогою призначення похідних бензодіазепіну; цю допоміжну терапію можна поступово зняти в міру того, як симптоми тривожності зникають; добову дозу можна поступово підвищувати до межі 75-100 мг/добу (тільки у винятках - до 200 мг/добу); потрібен курс лікування тривалістю, щонайменше, 6 місяців; курс завершують шляхом поступового зняття препарату; для дітей рекомендовані такі схеми лікування - діти віком 6-8 років (маса тіла 20-25 кг) - 25 мг/добу; діти віком 9-12 років (маса тіла 25-35 кг) - 25-50 мг/добу; діти, старші за 12 років (маса тіла > 35 кг) - 50-75 мг/добу; якщо низька початкова доза не дає ефекту, для досягнення адекватного терапевтичного ефекту можна застосовувати більш високі дози, але в межах схеми, що обирається відповідно до віку дитини; при лікуванні дітей треба слідкувати за тим, щоб добова доза не перевищувала 2,5 мг/кг маси тіла/добу; у кожній схемі потрібно застосовувати найнижчу ефективну дозу зі вказаного інтервалу; добова доза може призначатися в один прийом перед сном; якщо ж енурез має місце рано ввечері, добову дозу рекомендовано розділити (одна частина дається дитині вдень у післяобідній час, тоді як інша – перед сном); тривалість курсу лікування не повинна перевищувати 3 місяці; підтримуючу дозу слід підбирати в міру того, як зменшується вираженість симптомів; перед повним зняттям препарату рекомендоване поступове зменшення добової дози; парентерально препарат застосовується для лікування хворих на депресію у стані сильного збудження чи тоді, коли пероральний спосіб не є можливим; лікар залежно від стану хворого може призначити введення р-ну для ін’єкцій тільки протягом короткого часу, а потім запропонувати перейти на приймання табл..; при тяжких депресіях в умовах стаціонару призначають по 25 мг (2 мл р-ну), 1 – 3 р/добу в/м; МДД при такому способі введення - 100 мг, далі лікування можна проводити за допомогою табл..
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: сонливість, постуральна гіпотензія, тахікардія та симптоми, схожі на дію атропіну (сухість у роті, констипація, затримка сечі, нечіткість зору, порушення акомодації, підвищення t° та внутрішньоочного тиску); неврологічні - головний біль, периферична невропатія, шум у вухах, екстрапірамідні симптоми - тремор, атаксія, утруднення мови, особливо у людей похилого віку (сплутаність свідомості, делірій); епілептогенний ефект - у першу чергу, у хворих на епілепсію або при схильності до конвульсій; серцево-судинна система - аритмія, сильна гіпотензія та/або болісний вазоспазм, що проявляється в посинінні пальців; ШКТ - гепатит з порушенням функції печінки, пожовтінням шкіри та склер, біль, металевий присмак у роті, запалення внутрішньої слизової оболонки рота (стоматит), нудота, блювання та, у виняткових випадках – паралітична непрохідність кишок; алергічні шкірні реакції (через 14 - 60 днів після початку лікування) – кропив’янка, ангіоедема, фоточутливість; ендокринна система - збільшення молочних залоз, галакторея, ускладнення ЦД, зниження переносимості глюкози, зниження продукування антидіуретичного гормону; сексуальні розлади - зниження лібідо, імпотенція, болісна еякуляція, порушення оргазму, у людей похилого віку, можуть при проведенні лабораторних досліджень виявлятися зміни показників крові.
Протипоказання до застосування ЛЗ: вагітність, лактація; алергія до іміпраміну або інших інгредієнтів, що входять до складу препарату, до інших трициклічних антидепресантів дибензоазепінового ряду; лікування інгібіторами моноаміноксидази; наявності в минулому серцевих нападів (ІМ) або нерегулярного скорочення серця (аритмії); тяжкого захворювання нирок та/або печінки; затримки сечі (гіпертрофія простати); наявності вузькокутової глаукоми; діти віком до 6 років.
Форми випуску ЛЗ: драже по 25 мг; р-н для ін`єкцій по 2 мл (25 мг) в амп.

Торгова назва ЛЗ: 
ІІ. Меліпрамін®, EGIS Pharmaceuticals PLC, Угорщина   

Дивіться також

Бісопролол + гідрохлортіазид (Bisoprolol + hydrochlorthiazid)
ІІ. Бісопролол Сандоз Комп; табл., вкриті плівковою оболонкою; 1 табл. містить бісопрололу фумарату 5 мг, гідрохлоротіазиду 12,5 мг, або бісопрололу фумарату 10 мг, гідрохлоротіазиду 25 мг, виробництв ...

Інгібітори ферментів
Фінастерид (Finasteride) (перегляньте розділ «Урологія, андрологія, сексопатологія, нефрологія. Лікарські засоби») Дутастерид (Dutasteride) (перегляньте розділ «Урологія, андрологія ...

Бендазол (Bendazol)
Перегляньте цей лікарський засіб в розділі Вазоділататори -  Вінцеводилатуючі засоби міотропної дії - Бендазол (Bendazol) ...

Головна | Мапа сайту | Найпопулярніше | Пошук | Зв'язок
© www.medcolifes.ru. All Rights Reserved.