Стародавня Греція, Рим, Середньовіччя, 16-17 століття – розвиток акушерства

Сторінка 2

У XVII ст. Чемберлен винайшов аку­шерські щипці (Англія). Але сім'я Чемберленів тримала в таємниці свій винахід і використовувала його для наживи. Інструмент було виявлено в їх­ньому будинку тільки в XIX ст. Тому винахідником акушерських щипців справедливо вважають нідерландсько­го хірурга й анатома Пальфіна, який у 1723 р. повідомив про свій інстру­мент у Паризькій медичній академії (розд. XXXVI).

До XVIII ст. належать чудові анато­мічні праці: Девентера «Novumlumen» («Новий світ», 1701), у якій вперше було докладно описано загально рівно-мірнозвужений і плоский таз, і Хантера (Гунтер) «Anatomia uteri humani gravidi» («Анатомія людської вагітної матки», 1774). Французький акушер Жан Луї Боделок (1746—1810) запро­понував зовнішнє вимірювання таза, яким користуються і тепер; англій­ський акушер Смеллі (1697—1763) звернув увагу на значення вимірюван­ня діагональної кон'югати таза, описав нормальний механізм родів і його від­хилення при вузьких тазах, сконстру­ював нову модель щипців та «англій­ський» замок до них. Засновником че­ської акушерської школи наприкінці XVIII і на початку XIX ст. був Юнг-ман (1775—1854).

Серед видатних акушерів XVIII ст. видне місце посідав Нестор Максимо­вич Максимович-Амбодик. (1744-1812), якого справедливо називають «батьком російського акушерства». Н. М. Максимович-Амбодик був широ­ко освіченим ученим-енциклопедистом, автором першого великого оригіналь­ного російського посібника з акушерства (в шести частинах) «Искусство повивання, или наука о бабичьем де­ле» (1784—1787). Він був палким пат­ріотом своєї батьківщини, вперше за­провадив викладання акушерства ро­сійською мовою, навчаючи учнів не тільки теоретично і на фантомі, а й у клініці, вперше у Петербурзі наклав акушерські щипці. При веденні родів Н. М. Максимович-Амбодик рекомен­дував обережність, відмовлення від по­спішного застосування акушерських операцій. Треба зазначити, що умови роботи Н. М. Максимовича-Амбодика були дуже важкі: так, його прогресив­ні пропозиції зустрічали вороже, пере­вагу віддавали іноземцям, головним чином німцям, незалежно від їхньої кваліфікації.

Велике значення для розвитку аку­шерської науки мало відкриття в ряді міст (Страсбург - 1728; Берлін - 1751; Москва - 1751; Прага - 1770; Петербург -1771; Париж - 1797) ро­дильних будинків. Але невдовзі після організації їх лікарі натрапили на тяжкі, часто смертельні ускладнення — «родильну гарячку» (післяродовий сепсис). Пандемії цієї «гарячки» бу­ли справжнім лихом родильних бу­динків і в першій половині XIX сто­ліття.