Стерилізація медобладнання та матеріалів

Сторінка 3

ся нестерильним, його знову заливають цим самим розчином на 9 діб.

Губарєв замість водного розчину Люголя використав спиртовий. При цьому термін стерилізації скорочуєть­ся до 7—14 діб.

Сухий метод Сітковського полягає в підвішування кілець кетгута в банки з притертою пробкою, на дні якої ле­жать кристали йоду (40 г на банку місткістю 5 л). Періодично банку стру­шують для кращого охоплення кетгуту парою йоду. Через 3—4 доби кетгут перевіряють на стерильність. За сте­рилізації цим методом кетгут бажано опустити на 1—2 хв у 2 % розчин ка­лію йодиду. Розмочений кетгут потім краще стерилізується парою йоду.

Перед стерилізацією будь-яким методом кетгут треба помістити в тер­мостат для проростання (на добу за температури 20—35 °С) спорових форм мікробів у вегетативні (за ме­тодом Боккала).

Через велику реактогенність і сен­сибілізуючі (алергізуючі) властивості кетгуту, складність його стерилізації, а також наявність синтетичних ниток, що розсмоктуються і позбавлені за­значених недоліків, кетгут зараз за­стосовують все рідше. Та й то голов­ним чином простерилізований в за­водських умовах, що зберігається в запаяних ампулах. Через зростання в останні два десятиріччя частоти після­операційних інфекційних ускладнень, пов'язаних також з порушенням у хірур­гічних установах асептичного режиму (для поліпшення останнього), а також з метою безпечної експлуатації автокла­вів у лікарнях організовано центральні стерилізаційні, які забезпечують всі відділення стерильними матеріалами, інструментами тощо. Система центра­лізованого забезпечення всіх підрозді­лів лікарні стерильними матеріалами з її можливостями застосування нових технологій та апаратів не тільки підви­щує якість стерилізації медичних мате­ріалів та виробів, але й завдяки поліпшен­ню їх упаковки збільшує термін придат­ності, підвищує ефективність праці ме­дичних сестер операційних та відділень.

ІНШІ СПОСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АСЕПТИЧНОГО РЕЖИМУ

Поряд із викладеними способами профілактики та боротьби з інфекційни­ми ускладненнями, що виникають після хірургічних втручань та процедур, вели­чезне значення мають професіоналізм, сумлінність та дисциплінованість персо­налу хірургічного відділення, насамперед операційних та перев'язочних. Особли­во велика роль у цьому належить завіду­ючому хірургічним відділенням або опе­раційного блока і старшій операційній сестрі. Від ставлення останньої до асеп­тики та вимогливості її до персоналу ве­ликою мірою залежать асептичний режим в операційній, перев'язочній та показ­ники післяопераційних септичних усклад­нень.

Чітка організація праці в опе­раційній, добра підготовка всіх учас­ників до операції, послідовність ви­конання втручань (починати з макси­мально чистих), тісна взаємодія ане­стезіологічної і хірургічної бригад в досягненні та дотриманні асептично­го режиму, гігієна тіла та одягу членів бригад (всі члени операційної та анестезіологічної бригад повинні бути одягнені в спеціальні костюми), обме­ження пересування в операційній пер­соналу та спостерігачів, правильна по­дача операційними сестрами інстру­ментів та шовного матеріалу, профілак­тика попадання кишкового вмісту, сечі, жовчі в рану та порожнини спри­яють зниженню ризику післяоперацій­них ускладнень інфекційного характе-РУ.

Заходи, спрямовані безпосередньо на недопущення проникнення патоген­ної мікрофлори в рану та знищення її в останній, матимуть максимальний ефект, якщо вони поєднуються з бе­режливим (біологічним, а не механі­стичним) ставленням до тканин (роз­тин їх гострим скальпелем; уникнення тупих тракцій, стискання та розміжчен-ня тканин; надійний гемостаз і при­цільне накладання зажимів на кровото­чиві судини; промокання рани, а не ви­тирання її; накладання на рану розум­ного мінімуму швів з проведенням їх на відстані від краю на 0,3—0,5 см для збе­реження максимального кровопостачан­ня країв рани; накладання на рану пов'язки-наклейки, якапозбавлена тур­нікетного ефекту тощо), оскільки ви­сока життєздатність тканин — запорука опірності їх інфекції. У разі зниження життєздатності тканин розвиток інфекції у рані можливий за мінімального мікроб­ного забруднення (контамінації), що на­багато менше за критичне (для гнійної інфекції воно становить 10s"6 мікробних тіл на 1 г тканини).