Спостереження та догляд за хворими після операцій на голові, обличчі та шиї

Сторінка 3

Найнебезпечнішими у ранній після­операційний період є звуження чи стискання трахеї внаслідок ларинго-спазму, паралічу гортанних нервів (особливо двобічного після тиреоїдек-томії чи резекції щитовидної залози), набряку голосових зв'язок гортані чи стискання трахеї гематомою у разі кро­вотечі із зашитої рани.

Всі ці ускладнення призводять до асфіксії, що може закінчитись смертю

хворого. Тому про будь-які зміни в диханні хворих (прискорення його, ціа­ноз, стридорозне дихання) після опе­рації на шиї треба негайно доповідати лікарю, який має оглянути хворого і у разі потреби змінити пов'язку (особли­во за значного її просочування кров'ю) і навіть провести ревізію рани (при ге­матомі), призначити спазмолітичні та протинабрякові препарати, оксигена-цію чи навіть інтубацію трахеї або тра-хеостомію.

Хворі можуть пити навіть у день опе­рації, а їсти рідку та напіврідку негаря­чу їжу — на другу добу.

При травмі верхньогортанного не­рва, що можливо при струмектомії та видаленні пухлин у ділянці шиї, у хво­рих спостерігається закидання їжі в гор­тань, спричинюючи кашель та явища задишки (асфіксії). У разі цього ускладнення хворим треба рекоменду­вати ковтати рідку їжу малими порція­ми та в положенні сидячи, нахиливши голову донизу.

У разі невеликого просякання пов'яз­ки кров'ю треба її змінити або додатково накласти перев'язний матеріал (просякан­ня пов'язки спостерігається у цих хворих майже завжди, оскільки в більшості ви­падків рани дренують гумовими смужка­ми чи трубочками для профілактики ге­матом та стискання трахеї).

Дренажі з ран видаляють через 24— 48 год і шви знімають рано — через 4— 5 діб.

Інфікування ран на шиї після опе­рації з приводу неінфекційних (неза-пальних) захворювань спостерігається рідко завдяки доброму кровопостачан­ню тканин і органів шиї.

Після операцій на шиї з приводу за­пальних процесів (флегмон) та травм проникаючого характеру треба звертати увагу на загальний стан хворого, особ­ливо температуту тіла та біль і його по­ширення на середостіння (медіа-стиніт), а також на пов'язку, зокрема просякання її кров'ю чи слиною. Ос­таннє свідчить про кровотечу або про­никаючу травму стравоходу.

За наявності фістули стравоходу хво­рих годують за допомогою уведеного в шлунок через ніс (або гастростому) зон­да, в який вливають рідку страву. По­в'язку хворого з фістулою стравоходу або трахеї (після екстирпації гортані чи тра-хеостомії) треба міняти часто, а шкіру змащувати пастою Лассара та мазями, що містять кортикостероїди, для про­філактики та лікування дерматиту й ма­церації шкіри.

Хворим з патологічними процесами в ділянці шиї, головним чином з пух­линами різних тканин та органів її (гортань, щитовидна залоза), стенозом гортані різного походження, в тому числі й двобічним паралічем нижньо-гортанних нервів, та хворим з травма­

ми мозку нерідко буває показана тра-хеостомія (тимчасова чи постійна). У цьому разі медична сестра повинна сте­жити, аби трубка в трахеостомі розта­шовувалась правильно, та періодично очищати її від слизу й гною шляхом їх аспірації катетером.

Якщо слиз дуже густий, його розрі­джують введенням у трахею 3 % розчи­ну натрію гідрокарбонату (2—Змл) чи хімотрипсину. Сестра повинна вміти замінити внутрішню трубку у разі її за­купорки або випадання з трахеї. Якщо виникли якісь труднощі з виконанням цієї процедури, медсестра мусить своє­часно інформувати про це лікаря.