|
Сторінка 8
XII. ЛІКУВАННЯ ДАНОЇ ХВОРОБИ.
Лікування загострення хронічного пієлонефриту повинно включати: правильну організацію загального та рухового режиму, раціональне харчування, антибактеріальну, патогенетичну та симптоматичну терапію.
Режим – повинен бути постільним при наявності лихоманкової реакції і больового синдрому; як правило, при адекватному лікуанні загострення хр.пієлонефриту тривалість постільного режиму не перевищує 7-10 днів.
Дієта - №5 по Певзнеру без обмеження солі та рідини (при умові збереження функції нирок); перевага надається білково-рослинній їжі. З метою оптимізації дії протибактеріальних препаратів (що виділяються нирками) та для створення неблагоприємних умов для росту мікробів слід чергувати білкову (підкислюючу) та рослинну (підлужнюючу) їжу; виключаються продукти, що містять екстрактивні речовини та ефірні масла (м’ясні бульйони, цибуля, часник, кава), не дозволяються смажені страви.
Антибактеріальна терапія –при виборі антибіотика слід враховувати:
1. відсутність чи наявність нефротоксичної дії
2. чутливість штамів уринокультур до даного антибіотика
3. механізм дії і переважний антимікробний спектр дії препарату
4. здатність накопичуватися у запальному вогнищі у високих концентраціях
5. особливості протікання захворювання (наявність урообструкції, стан функції нирок та печінки)
6. реакція сечі у хворого
7. синергізм та антагонізм препаратів
Наведеним критеріям відповідають півсинтетичні пеніциліни та цефалоспорини. Антибіотики інших груп володіють нефротоксичністю від помірної (гентаміцин, еритроміцин, тетрациклін) до вираженої (канаміцин, мономіцин, поліміксин). Курсова тривалість призначення цефалоспоринів та півсинтетичних пеніцилінів – 10-14 діб, аміноглікозидів – 5-7 днів.
Після курсу антибіотиків антибактеріальне лікування продовжують уроантисептиками. До них належать: невігнрамон, грамурин, піпемідинова кислота (палін), нітроксолін, нітрофурани. Тривалість курсу лікування уроантисептиками – в середньому 7-10 днів.
При максимальній активності процесу використовують поєднане застосування антибіотиків та уроантисептиків.
Патогенетичне лікування передбачає:
- протизапальну терапію: нестероїдні протизапальні засоби (ортофен, аспірин, вольтарен, індометацин);
- антиоксидантну терапію: унітіол, токоферолу ацетат, галаскорбін;
- гемореологічну терапію: трентал (пентоксифілін), стугерон (ціннірізін);
- імуномодуляцію: левамізол, тимоген, тималін, тактивін;
- препарати метаболічної дії: рибоксин, фосфаден, мультивітаміни;
- при наявності ознак склерозування – препарати з антисклеротичною дією: делагіл, хлорохіл;
- в 1-ий тиждень хвороби для підвищення діурезу (видалення бактерій з нирки) та покращення ниркового кровотоку використовують діуретики швидкої дії – фуросемід, лазикс, етакринова кислота; обов’язковим є збільшення кількості добового пиття під час прийому вказаних препаратів.
Після ліквідації ознак активності запального процесу показане фітотерапевтичне лікування – застосовують звіробій, кукурудзяні приймочки, кропива, листя брусниці, плоди шипшини, хвощ польвий, квіти ромашки, трава золототисячника, ін.
Наявність дисметаболічних розладів функції нирки потребує спеціальної додаткової корекції.
У стадії повної клініко-лабораторної ремісії показані ЛФК, гімнастика, масажі.
XII. ЛІКУВАННЯ НАШОЇ ХВОРОЇ.
Режим – палатний.
Дієта – №5.
Медикаментозна терапія.
- Rp.: Cefuroximi 0,75
D. t.d. N. 30.
S. Вміст флакона розчинити у воді для ін’єкцій, вводити дом’язево 3 рази на добу протягом 10 днів.
- Rp.: Dragee Nitroxolini 0,05
D. t.d. N. 80.
S. По 2 драже 4 рази на добу перорально (із 11 дня від початку антибіотикотерапії) протягом 10 днів.
- Rp.: Folium Urticae 100,0
D. S. 10 г листків настояти на 200 мл води, приймати по 1 столовій ложці 3-4 рази на день за півгодини до їди (після припинення прийому уроантисептиків) курсами по 2-3 тижні.
|
Сайт
