|
Сторінка 5 Мотиваційно-поведінковий компонент визначає місце здоров'я в особистісній ієрархії цінностей людини, особливості мотивації в царині здорового способу життя, особливості поведінки в умовах недуги.
Треба відзначити, що відношення до здоров’я – одна із головних проблем валеології, але поки що практично не досліджена. Розв’язання її по суті зводиться до одного: як домогтися того, щоб здоров’я стало головною потребою людини протягом усього життя, як допомогти людям сформувати адекватне відношення до власного здоров’я.
Спробуємо окреслити критерії степені адекватності /неадекватності відношення індивідуума до здоров'я.
На когнітивному рівні – це степінь компетентності людини в проблемі здоров’я, знання основних факторів ризику та антиризику, усвідомлення значення здоров'я в забезпеченні реалізації життєвих цілей.
На емоційному – це оптимальний рівень тривожності по відношенню до здоров’я, вміння отримувати насолоду і задоволення від власного здоров’я.
На мотиваційно-поведінковому рівні – це висока значимість здоров’я в індивідуальній ієрархії цінностей, степінь відповідності дій і вчинків людини вимогам здорового способу життя.
І на кінець, це відповідність самооцінки індивіда фізичному, психічному і соціальному стану свого здоров’я.
Узагальнюючи результати попередніх досліджень [6], необхідно відзначити парадоксальний характер відношень до здоров’я, тобто невідповідність між потребою людини в доброму здоров’ї, з одного боку, і її зусиллями спрямованими на збереження і зміцнення свого фізичного та психологічного благополуччя.
На нашу думку, першопричиною невідповідності є те, що формування адекватного відношення до здоров’я стримується рядом причин:
- по-перше - це дія механізмів психологічного захисту, мета яких оправдання своєї згубної поведінки;
- по-друге, установка на пасивне відношення до здоров’я;
- по-третє, вплив досвіду попереднього життя;
- по-четверте, ефект реактивності (проявляється при суворій забороні «нездорових» звичок);
- по-п’яте, особливості соціального мікро- і макроклімату;
- по-шосте, дія ефекту затриманого зворотного зв’язку (заняття фізичними вправами, загартування приносять позитивний результат не зразу, а через певний час в результаті кумулятивного ефекту);
- по-сьоме, відсутність державної політики в області здоров’я.
Формування відношення до здоров’я - це складний суперечливий і динамічний процес в якому нам вдалося виділити дві групи факторів: 1) внутрішні (демографічні, індивідуально-психологічні, індивідуальні особливості людини, стан здоров’я) і зовнішні (якість довкілля, в тому числі особливості соціального мікро- і макросередовища, а також професійного оточення в якому знаходиться людина).
Розглянемо, як деякі з цих чинників впливають на відношення до здоров’я. Найперше охарактеризуємо тендерні особливості відношення до здоров’я. Дані чисельних епідеміологічних досліджень свідчать про те, що протягом декількох десятиліть в багатьох країнах, в тому числі в Україні, зростає розрив в середній тривалості життя чоловіків і жінок,який в даний час досягає десяти років [4]. В чому ж полягають основні відмінності відношення жінок і чоловіків до власного здоров’я?
Біологічні переваги жіночого організму по даних різних досліджень складають 1,5-2,5 роки [5]. Вплив довкілля на чоловіків і жінок, які проживають в одному регіоні практично однаковий. Аналогічний висновок можна зробити стосовно впливу соціально-економічних умов. В даному випадку пояснення необхідно шукати в дії психологічних факторів.
В результаті проведених досліджень встановлено, що у представників жіночої статі спостерігається більш висока самооцінка здоров’я порівняно з чоловіками. Поряд з цим доведено, що домінуюча потреба в системі термінальних цінностей жінок – здоров’я, а у чоловіків – робота. Здоров’я як цінність для чоловіків знаходиться на 3-4 місці, що дає підстави думати про те, що чоловіки в більшій степені ніж жінки схильні жертвувати своїм здоров'ям заради професійної кар'єри.
|
Сайт
