Гігієна як наука. Загальні питання, історія та методологія гігієни

Сторінка 9

Третій закон гігієни — закон негативного впливу на навко­лишнє середовище природних екстремальних явищ — визна­чає, що природне навколишнє середовище забруднюється не тільки під впливом фізіологічної, побутової та виробничої діяль­ності людей, але й унаслідок екстремальних природних явищ і катаклізмів, таких як спалахи на Сонці, вулканічна діяльність, землетруси, активна циклонічна та антициклонічна діяльність тощо.

Четвертий закон гігієни — закон позитивного впливу на навколишнє середовище людського суспільства — підкреслює, що у процесі створення сприятливих умов проживання і тру­дової діяльності людське суспільство залежно від соціального рівня розвитку, культури, досягнень науково-технічного про­гресу, а також економічних можливостей цілеспрямовано по­зитивно впливає на навколишнє середовище з метою його оздоровлення, запобігаючи забрудненню і, тим самим, підви­щуючи рівень здоров'я населення.

П'ятий закон гігієни — закон негативного впливу забруд­неного (денатурованого) природного навколишнього середо­вища на здоров'я людини — стверджує, що під час контакту людини з навколишнім середовищем, забрудненим фізіологі­чними виділеннями, побутовими або техногенними забрудню­вачами у кількостях, які перевищують гігієнічні нормативи, неминуче настає зміна стану здоров'я в бік його погіршення.

Шостий закон гігієни — закон позитивного впливу при­родного навколишнього середовища на здоров'я населення — засвідчує, що природні чинники навколишнього середовища (сонце, чисте повітря, чиста вода, доброякісна їжа) позитивно впливають на здоров'я людей, сприяючи його збереженню і зміцненню в умовах доцільного використання.

У сучасній гігієні виділяють 5 основних, специфічних для цієї науки методів досліджень: епідеміологічний метод вив­чення здоров'я населення, метод санітарного обстеження, ме­тод гігієнічного експерименту, метод санітарної експертизи, метод санітарної освіти.

Епідеміологічний метод — це сукупність різноманітних спо­собів вивчення здоров'я населення, що перебуває під впли­вом різних ендогенних (генетичних, вікових, ендокринних та ін.) і соціальних та природних екзогенних (фізичних, хімічних, біологічних та ін.) чинників середовища перебування.

Епідеміологічний метод передбачає комплексне вивчення як навколишнього середовища, так і передусім особливостей впливу його на організм і здоров'я людини.

Існують 4 різновиди епідеміологічного методу вивчення здо­ров'я населення, а саме: санітарно-статистичний метод, метод медичного обстеження популяцій, метод клінічного спостері­гання за людьми, які спеціально відібрані (волонтерами), та метод натурного експерименту серед широкого загалу населення.

При цьому використовують такі методики дослідження, як фізичні, хімічні, фізико-хімічні, біологічні, медико-географічні,

клінічні, фізіологічні, біохімічні, токсикологічні, санітарно-ста­тистичні та ін.

Метод санітарного обстеження є одним з основних прийомів у роботі санітарного лікаря під час вивчення чинників сере­довища (навколишнього, виробничого, житлового і т. д.), які впливають на здоров'я та санітарно-побутові умови життя людей, і полягає в здійсненні візуального спостереження та санітарного опису чинника або об'єкта, що підлягає дослід­женню.

Виділяють 2 різновиди методу санітарного обстеження: са­нітарний опис (оцінка санітарного стану об'єкта за зовнішні­ми ознаками) та поглиблене санітарне обстеження з викорис­танням інструментально-лабораторних досліджень чинників навколишнього середовища.

Метод гігієнічного експерименту передбачає проведен­ня експерименту (досліду) в реальних умовах (метод натур­ного гігієнічного експерименту) або його проведення в умо­вах лабораторії (метод лабораторного гігієнічного експери­менту).

Виділяють 2 різновиди методу натурного гігієнічного експе­рименту: натурний, що стосується вивчення особливостей впливу чинників навколишнього середовища на здоров'я лю­дей; та натурний, що стосується вивчення кількісних і якісних характеристик природного середовища, які склалися внаслі­док трудової та побутової діяльності людини.