Загальна психопатологія

Сторінка 10

У більш ранньому віці депресії ще менше нагадують депресії. Діти в'ялі, їх рухи неспокійні, порушений апетит, спостерігаються втрата маси тіла і порушення ритму сну.

Депресивні стани можуть виникати при емоційній депресії, позбавленні дитини контакту з матір’ю. Наприклад, при влаштуванні дитини в лікувальний заклад спочатку в неї виникаєстан рухового збудження з плачем і відчаєм, потім з’являються в'ялість, апатія, відмова від їжіта ігор, схильність до соматичних захворювань. Такі стани здебільшого називають “анаклітичною депресією”.

Анаклітична депресія виникає в дітей віком 6-12 місяців, які розлучені з мамою і знаходяться в поганих умовах існування. Вона проявляється адинамією, анорексією, зниженнямабо зникненням реакції на зовнішні подразники, затримкою розвитку психіки і моторики.

У дітей раннього віку виділяють адинамічну і тривожну депресії. Адинамічна депресіяпроявляється в’ялістю, повільністю, монотонністю, безрадісним настроєм; тривожна – плаксивістю, капризністю, негативізмом, руховим неспокоєм.

Удітейдошкільноговікупереважаютьвегетативнііруховірозлади,алеїхзовнішнійвиглядсвідчить про знижений настрій: страждальні вираз обличчя і поза, тихий голос. У цьому віцівиникають добові коливання в самопочутті, іпохондричні скарги на неприємні відчуття в різнихділянках тіла. Виділяють декілька варіантів депресій залежно від розладів, які переважають.

У дітей молодшого шкільного віку на перший план виходять порушення поведінки:в'ялість, замкнутість, втрата цікавості до ігор, труднощі в засвоєнні шкільного матеріалу. Деякідіти роздратовані, на все ображаються, схильні до агресії, прогулюють заняття в школі. Скаргна нудьгу виявити не вдається. Можуть з’являтися “психосоматичні еквіваленти”: енурез,зниження апетиту, схуднення, закрепи.

В осіб пубертатного віку вже спостерігають депресивний афект, який поєднується з вираженими вегетативнимирозладами: головним болем, порушеннямсну, апетиту, закрепами, сталими іпохондричними скаргами. У хлопчиків часто переважає роздратування, в дівчаток – пригніченість, плаксивість, в’ялість.

Впубертатномувіціклінічнакартинадепресіїнаближаєтьсядокартинидепресивнихстанівудорослих,алеменшвиразноюєідеаторна (асоціативна) загальмованість.

Хворідоситьактивновисловлюютьідеїсамозвинувачення й іпохондричні скарги.

Особливості депресивних синдроміву пізньому віці пов’язані із змінами психічноїдіяльностілюдиниізумовленібіологічнимипроцесамивіковоїінволюції.Длядепресійпізнього віку характерні своєрідні “зниження і здрібнення” розладів, відсутність депресивної самооцінки і депресивної переоцінки минулого (минуле хворі сприймають переважно як щасливе),побоювання за здоров'я, страх перед матеріальними труднощами. Це відображає вікову “переоцінку цінностей”.

У пізньому віці виділяють депресії прості, із загальмованістю і тривожні. Прості депресіїз віком трапляються рідше, збільшується кількість тривожно-іпохондричних і тривожно-маячних станів. Найчастіше депресивні стани з тривогою з’являються в осіб віком 60-69 років.

При всіх варіантах депресивних станів спостерігають порушення сну, апетиту, зміни маситіла, закрепи тощо.

Часто у хворих з депресією в пізньому віці виникає “відчуття власної зміни”, проте влюдей похилого віку скарги звичайно стосуються соматичних змін.

Ознаки психічної анестезії частіше виявляють в осіб, які захворіли до 50 років, порівняноз хворими більш пізнього віку.

Виражена рухова загальмованість не характерна для депресивних станів, які з’являються в пізньому віці, депресивні ступорозні стани майже не трапляються. Тривожно-ажитованідепресії виникають як в інволюційному, так і в пізньому віці.

У хворих пізнього віку особливе місце в клінічній картині депресій займають іпохондричні розлади, проте частіше, ніж іпохондричне маячення (синдром Котара), спостерігаютьтривожні побоювання іпохондричного змісту або фіксацію на різних соматичних скаргах.

Патологiчне пiдвищення настрою найчастiше носить форму ейфорiї.

Ейфорiя – це пiдвищений настрiй із безтурботним задоволенням, пасивноюрадiстю, блаженством.