|
Сторінка 23 СДД: 3-8 мг.
ФВ: таблетки по 0,001; 0,002 i 0,0005 г.
Етосуксимiд (суксилеп).
СДД: 1,0-1,5.
ФВ: капсули по 0,25 г.
Депакiн (конвулекс, апiлепсин).
СДД: 900-1200 мг.
ФВ: таблетки по 0,15; 0,2; 0,3; 0,5; капсули по 0,15 i 0,3 г.
Побiчна дiя психотропних препаратiв
НЕЙРОЛЕПТИКИ
Екстрапiрамiднi симптоми: паркiнсонiзм, тремор, окулогирнi кризи, ригiднiсть, акiнезiя.
Пiзня дискiнезiя: постiйнi мимовiльнi рухи м’язів обличчя, рота, язика.
Автономнi явища: гiпотензiя, пiтливiсть, збiльшення маси тiла, анорексiя, зниження м’язового тонусу, закрепи, неспокiй, безсоння.
Антихолiнергiчна дiя: сухiсть у ротi, затримка сечовипускання, порушення зорового сприймання, нетримання сечi.
Шкiрні реакцiї: фоточутливiсть, дерматити, алергiчнi реакцiї.
Кров i судини: лейкопенiя, апластична анемiя, тромбоцитопенiя, прискорення ШОЕ, тромбози.
Важкi ускладнення: злоякiсний нейролептичний синдром, злоякiсна гiпертермiя.
ТРАНКВIЛIЗАТОРИ
Найчастiше виникають загальна втома, сонливiсть, атаксiя, рiдше закрепи, нетримання сечi, затримка сечовипускання, дизартрiя, порушення зору, диплопiя, гiпотензiя, нудота, сухiсть у ротi, тремор.
Iншi рiдкіснi побiчнi явища або парадоксальна дiя: пригнiченiсть, неспокiй, головний бiль, зниження лiбiдо, запаморочення, безсоння, галюцинацiї, тривога, збудження.
АНТИДЕПРЕСАНТИ
Антихолiнергiчна дiя: сухiсть у ротi, порушення зору, розлади акомодацiї, пiдвищення внутрiшньоочного тиску, закрепи, постуральна гiпотензiя, затримка сечовипускання.
З боку центральної нервової системи: неспокiй, тремор, дизартрiя, безсоння, судоми, загострення психотичної симптоматики.
З боку серцево-судинної системи: гiпотензiя, синусова тахiкардiя, аритмiя, порушення атрiовентрикулярної провiдностi.
З боку кровi: лейкопенiя, агранулоцитоз, тромбоцитопенiя. Слiд акцентувати увагу на посиленнi нагляду за хворими, особливо на початку лiкування, через пiдвищення ризику виникнення суїциду.
КОРЕКТОРИ
Серед перерахованих побiчних дiй психотропних засобiв найбiльш поширеними є неврологiчнi впливи й ускладнення. Видiляють такi синдроми: акiнетогiпертонiчний, чи медикаментозний паркiнсонiзм, гiперкiнетогiпертонiчний, гiперкiнетичний i дискiнетичний синдроми.
Акiнетогiпертонiчний синдром: маскоподiбне обличчя, нечасте клiпання, скутість рухiв, підвищений тонус м’язiв кiнцiвок, симптом “зубчастого колеса”.
Можуть викликати такий стан нейролептики i великi дози антидепресантiв.
Гiперкінетогiпертонiчний синдром. На фонi акiнезiї i м’язової гiпертонiї виникають рiзнi гiперкiнетичнi розлади: тремор, гiперкiнези, акатизiя (непосидючiсть, вiдчуття “неспокою в ногах”), тасикiнезiя (потреба рухатись, змiнювати положення).
Гiперкiнетичний синдром проявляється найчастiше акатизiєю i тасикiнезiєю, а також рiзноманiтними гiперкiнезами (хореєформними, атетоїдними, оральними).
Дискiнетичний синдром здебільшого виникає на раннiх етапах нейролептичної терапiї i може проявлятись рiзними пароксизмальними пароксизмами, найчастiше оральними дискiнезiями й окулогирними кризами.
Оральнi: напруження м’язiв язика, ковтальних i жувальних м’язiв, виникає непереборне бажання висунути язик, який нiби не помiщається в ротi (синдром Куленкампфа-Тарнова).
Окулогирнi кризи переважно проявляються болiсним завертанням очей.
При генералiзацiї дискiнезiї можуть виникати мiоклонiї, дистонiї поз, iнодi з вiдтiнками демонстративностi. Рухи при цьому атетозоподiбнi й хореєподiбнi. Виникають гiперсалiвацiя, тахiкардiя, вегетативнi чи вегетосудиннi порушення.
Для усунення побiчної дiї психофармакотерапевтичних засобiв використовують коректори, що мають рiзну активнiсть та рiзнi вiдтiнки в спектрi дiї. В окремих випадках їх доцiльно призначати з профiлактичною метою одночасно з початком застосування психотропних засобiв. Залежно вiд структури та фармакодинамiки, коректори подiляють на: Похiднi пропанолу: циклодол (артан, паркопан, ромпаркiн), норакiн, ридинол.
Це коректори широкого спектра дiї, які проявляють виражену центральну холiнолiтичну (атропiноподiбну) дію.
|
Сайт
