Медсестринська діагностика і допомога

Сторінка 36

Режим у вiддiленнi психiатричної лiкарнi На основі психiчного стану хворого лiкар призначає той чи iнший режим нагляду за ним.

Режим “А” – режим посиленого психiатричного нагляду. Його призначають хворим із соцiально небезпечними, суїцидальними тенденцiями, хворим, які схильні до втечi; хворим у гострому психотичному станi; й на 10 днiв щойно госпіталізованим хворим, характер поведiнки яких ще не вiдомий.

Для хворих, якi знаходяться на посиленому психiатричному наглядi, в кожному вiддiленнi видiляють окрему наглядову палату. В цiй палатi цілодобово функцiонує санiтарний пост. Хворi не мають права самостiйного виходити з палати та пересуватися по вiддiленню. Виконання гігієнічних процедур, вживання хворими їжі й приймання ліків контролює санітар.

Режим “Б” – режим звичайного психiатричного нагляду. Таких хворих переводять із наглядової палати в звичайну. Вони мають право самостiйно пересуватися по вiддiленню, але не можуть виходити за його межi.

Режим “В” – режим часткової довiри до хворих. Їм дозволяють самостiйно виходити на прогулянку, в буфет, в лiкувально-виробничi майстернi, але забороняють виходити за межi територiї лiкарнi.

Режим “Г” – режим повної довiри до хворих. Дозволяються поїздки додому з оформленням лiкувальних вiдпусток.

Режим “Д” – режим денного стацiонару. Він стосується хворих, якi проживають на територiї району, де розмiщений психiатричний стацiонар, i не виявляють небезпечних чи агресивних тенденцiй. Цей режим повнiстю зберiгає соцiальнородиннi зв’язки хворого, що особливо важливо при необхiдностi тривалого лiкування.

У лiкарнях перебування (інтернатах)та психiатричного профiлю є специфiчнi особливостi обслуговування з метою запобiгання небажаним вчинкам з їх боку.

Зокрема, хворим заборонено користуватись у вiддiленнi гострими рiжучими, колючими предметами, скляним посудом тощо, якi можна застосувати з метою здійснення соцiально небезпечних чи суїцидальних вчинкiв. Тому хворих при госпіталізації у вiддiлення, при поверненнi з прогулянки чи з лiкувально-виробничих майстерень необхідно перевiрити на наявнiсть таких предметiв. Але робити це потрiбно ввiчливо, пояснивши хворому, що це одна з вимог лiкарняного режиму.

Приблизний розпорядок дня в психiатричному вiддiленнi 8.00 – пiдйом; 8.00-8.45 – ранкова зарядка; 8.15-9.00 – ранковий туалет; 9.00-10.00 – снiданок, ранкове приймання лiкiв; 10.00-14.00 – лiкувальнi процедури, працетерапiя; 14.00-15.00 – обiд, пероральне приймання лiкiв; 15.00-16.00 – тиха година; 16.00-18.00 – прогулянка; 18.00-19.00 – вечеря, приймання лiкiв; 19.00-21.00 – культзаходи; 21.00-21.30 – вечiрнiй чай, приймання лiкiв, призначених на нiч; 21.30-22.00 – вечiрнiй туалет; 22.00 – вiдхiд до сну.

Розподiл хворих по палатах Хворих, яким призначено режим “А”, необхідно помістити в наглядову палату.

У мiру покращання стану хворих i переведення на iнший режим спостереження важливе значення має розподiл їх по палатах. Доцiльно помістити хворих у палати, враховуючи однотипнiсть їх iнтересiв і вiк. Хворого, який не вiрить у позитивний результат лiкування, можна направити в палату видужуючих, щоб змiнився його погляд на прогноз захворювання. Недоцiльно розмiщати в однiй палатi хворих з однотипними захворюваннями, щоб попередити взаємоiндукцiю, тобто коли один хворий “вишукує” в себе симптоми хвороби iншого, i навпаки. Часте переведення хворих з однієї палати в іншу спричиняє тимчасову дезадаптацiю. У деяких випадках таке переведення може бути сприятливим.

Пiдйом у вiддiленнi повинен проходити органiзовано. З ранковим пiдйомом усi хворi, крiм тих, кому лiкар призначив лiжковий режим, повиннi встати, зробити ранкову гiмнастику та гiгiєнiчнi процедури: вмитися, почистити зуби. За своїм психiчним станом не всi хворi роблять це самостiйно, тому медсестра повинна простежити за виконанням ранкових процедур. Тих хворих, якi не можуть обслуговувати себе самостiйно, повинен вмивати молодший медперсонал.

Усiм хворим, яких госпіталізували в лікарню, фiзично ослабленим, хворим із соматичною патологiєю, а також тим, кому проводять iнсулiнотерапiю, сульфозинотерапiю тощо, протягом 10 днів виконують термометрiю. Мiряти температуру тіла потрiбно пiд контролем молодшого медперсоналу, бажано електронними термометрами, тому що деякi хворi прагнуть проковтнути термометр з метою суїциду або, розбивши його, уламками скла можуть заподiяти шкоду собi чи iншим.