Збудники грипу, мінливість та еволюція грипозних вірусів

Сторінка 2

Зовнішня оболонка захищає центральну частину віру­су — нуклеокапсид, представлений скрученим у спіраль ланцюжком рибонуклеїнової кислоти (РНК) і покритій внутрішнім шаром білкових молекул. Це геном вірусу, його відтворюючий механізм, який передає за спадковістю всі властивості вірусу—збудника хвороби. Геном складається з 8 фрагментів, окремих ділянок РНК, котрі програмують утворення вірусної частинки. Кожен ген відповідає за синтез відповідного білка. Гени і білки вірусу мають однакові назви і позначаються латинськими літерами, тому в спе­ціальній науковій літературі оперують такими символами:

гени РВ1, РВ2, NА, NР, НА, М, NS . Кожен з них виконує певну функцію, пов'язану з побудовою РНК та білків.

Незважаючи на таку складну будову, вірус грипу над­звичайно малий за розміром, його можна побачити лише під електронним мікроскопом при збільшенні в 300—500 тис. разів.

Здавалось, будова вірусу і функції окремих його скла­дових частин вивчені достатньою мірою. Що відбувається в організці після проникнення вірусу в клітини — також ві­домо, однак таємниць, пов'язаних з природою вірусу грипу, не зменшилось. У чому ж річ? Справа в тому, що цей вірус має одну, надзвичайно унікальну властивість — він постій­но змінюється. До речі, змінюються не всі його компонен­ти, а лише поверхневі білки-антигени ГА і НА.

Щоб краще зрозуміти природу мінливості вірусу гри­пу, розглянемо схему його еволюції за роки, що минули з часу відкриття збудника.

У 1933 р. був виділений перший вірус грипу, позначений символами своїх антигенів—білків: вірус А(НОN1), де НО — гемаглютинін нульового типу, N1 — нейрамінідаза першого типу.

Наступне поглиблене вивчення збудників, виділених у різні роки в різних країнах, виявило, що віруси грипу від­різняються за складом гемаглютиніну і нейрамінідази. Встановлено, що існує 11 типів гемаглютиніну та 8 типів нейрамінідази. Віруси грипу людини містять гемаглютинін першого, другого та третього типів, нейрамінідазу тільки першого і другого типів. Віруси грипу птахів мають гема­глютинін четвертого — шостого, восьмого — одинадцятого типів, а нейрамінідазу—третього—шостого типів; віруси грипу тварин мають гемаглютинін сьомого типу, нейраміні­дазу — сьомого і восьмого типів.

Тепер доведено, що зміна типу гемаглютиніну чи нейра­мінідази (з першого на другий чи третій) супроводиться розвитком пандемії. Саме явище такої різкої зміни анти-гена носить у науці назву «шифт». Отже, перша пандемія XX сторіччя була обумовлена вірусом А(НОN1), друга (1947—1948 рр.) мала вже зміненого збудника, у якого ге­маглютинін нульового типу був замінений на гемаглютинін першого типу; третя пандемія (1957—1958 рр.) була викли­кана новим типом вірусу, що мав нові обидва антигени: і гемаглютинін, і нейрамінідазу,— А (Н2N2); остання панде­мія (1968—1969 рр.) була спричинена знову новим збудни­ком — вірусом А(НЗN2).

Таким чином, за 50 років, які минули від дня відкриття вірусу грипу, відбулося 4 повні зміни збудника грипу. З по­явою нового його покоління всі попередники, як правило повністю зникали із епідемічного циклу, але залишалися у вигляді так званих «реліктових» форм, які викликали по­одинокі захворювання або невеликі спалахи хвороби.

У період між пандеміями майже щорічно зароджували­ся й гасли епідемічні хвилі грипу, викликані вірусом, який був причиною пандемії. Проте помічено, що кожну епі­демію обумовлює вірус, який частково відрізняється від сво­го попередника, але в цілому не виходить за рамки шифтового варіанту, названого серотипом вірусу.

Явище часткової зміни гемаглютиніну та нейрамініда­зи носить назву «дрейф». Наприклад, у 1969 р. на планеті з'явився вірус А(НЗN2). Він прийшов із Південно-Східноі Азії (з Китаю), хоча вперше збудник був виділений у Гон­конзі. У зв*язку з цим вірус одержав назву, що відбиває його походження: вірус грипу А (Гонконг) 68 (Н3N2). З ці­єї назви видно: який вірус (вірус грипу А), де виділений (у Гонконзі), яку має будову (НЗN2), рік виникнення (68). Цей вірус циркулює і в наші дні. Він зазнав ряд змін. утво­ривши окремі серопідтипи, які мають у своїх обЬлонках схожі антигени. Вірус А (Гонконг) 68 без видимих змін цир­кулював до 1972 р., за ним прийшов вірус А (Англія) 72, потім А (Порт-Чалмерс) 73, А (Вікторія) 75, А (Техас) 77, А (Бангкок) 79. У наш час поширений вірус з тією ж антигенною будовою філіппінської різновидності—А(Філіп-піни)83. Що ж примушує вірус грипу постійно змінювати­ся, в чому тут причина?