Збудники грипу, мінливість та еволюція грипозних вірусів

Сторінка 9

З метою зниження проникності судин призначають препарати кальцію, аскорбінову кислоту, рутин, показано проведення оксигенотерапії. При порушенні функції серцево-судинної системи використовують ін*єкції кардіаліна, камфори, ефедрина. При безсонні, збудженні , використовують седативні препарати ( 2-3% розчин броміду натрію або броміду калію, мекстуру Бехтєрєва). При кашлі призначають відхаркуючі засоби, гірчичники, содові теплі інгаляцвї, а також кодеїн, пертусин, лібексин.

Антибактеріальні препарати (сульфаніламіди і антибіотики ) при неускладеному грипі призначати не слід, так як вони не діють на віруси грипу і не попереджають ускладнення особли вопневмонію. Навпаки, пневмонія, що розвивається на фоні вживання антибіотиків, гірше піддається лікуванню. Антибіотики під час грипу використовують лише в випадках розвитку затяжного бронхіту, пневмоніі, отиту і іньших ускладнень, причиною яких є вторинна бактеріальна інфекція або при загостренні супроводжуючих хвороб, що вимагають призначення антибіотиків. Хворі з важкими ускладненнями грипу повинні лікуватися в палатах інтенсивної терапії при реанімаційних відділеннях як побряк мозгу, набряк легень, інфекційно-таксичний шок, а також гостра серцево-судинна або легенева недостатність потрібно проведення відновідних реанімаційних заходів.

ГРИПОЗНІ ВАКЦИНИ І ПРОФІЛАКТИЧНІ ЩЕПЛЕННЯ НИМИ.

Великі надії запобігання грипу покладаються на профі­лактичні щеплення. Відомо, що після перенесення багатьох інфекційних хвороб формується несприйнятливість організ­му до повторного зараження ними — імунітет. Проти одних хвороб імунітет триває довго, іноді все життя, проти ін­ших — лише короткий час. Після перенесеного грипу також виробляється на деякий час імунітет, але він не захищає від зараження новим варіантом вірусу грипу.

Ще здавна вчені намагалися розробити методи, за до­помогою яких можна створити імунітет штучно. З цією ме­тою в організм людини вводили живі ослаблені або убиті віруси. У відповідь на це в крові з'являються особливі біл­кові речовини — антитіла, тобто захисні тільця, які зне­шкоджують вірус.

Щеплення провадять за допомогою вакцин. Обов'язко­вою умовою дійовості щеплення і його захисного ефекту є масовість імунізації. Вакцинація проти грипу передбачає одночасне проведення щеплення основних соціально-вікових верств населення з обов'язковою імунізацією близько 70 % осіб. До таких груп належать діти (школярі), дорослі лю­ди, особи похилого віку та хворі на хронічні захворювання. Окремо виділяють групи підвищеного ризику, до них на­лежать передусім медичні працівники, працівники торгів­лі, транспорту, громадського харчування, комунального господарства, учні ПТУ та технікумів, оскільки саме вони обумовлюють близько 40 % усіх випадків грипу А і 50 % випадків грипу В.

Вакцинація меншої за 70 % частини населення (припус­тімо, 10 або 50 %) створює незначний прошарок імунних, який швидко розчиняється в величезній масі людей, що не пройшли щеплення, і це практично не може перешкодити поширенню збудника. Якщо на шляху вірусу весь час бу­дуть зустрічатись лише імунні (внаслідок щеплення) особи, епідемічний ланцюжок розірветься, і поширення інфекції припиниться.

Існує декілька видів грипозних вакцин, а саме: живі гри­позні вакцини, корпускулярні, убиті або інактивовані вак­цини; субодиничні, генноінженерні, синтетичні вакцини. Розглянемо кожен вид вакцин окремо. Перші вітчизняні вакцини проти грипу були виготовлені О. О. Смородинцевим та його співробітниками через 3— 4 роки після відкриття вірусу грипу (1936—1937 рр.). їх виготовили з ослаблених вірусів, яких назвали атенуйова-ними. Ефективність таких вакцин недостатня, тому техно­логію їх приготування весь час удосконалюють.

Ослаблення вірусів провадиться в лабораторії поступо­во, шляхом розмноження їх при зниженій температурі по­вітря. Атенуація обумовлює утворення генетичне стабіль­ного вірусу, без здатності перевтілюватися в епідемічний, агресивний варіант. Віруси, що входять до складу живих грипозних вакцин, викликають утворення цілого комплек­су імунних реакцій, які забезпечують опірність людського організму збудникові грипу. Це і нагромадження антитіл у крові та виділеннях з носа, і розвиток клітинного імуніте­ту і т. ін.