Збудники грипу, мінливість та еволюція грипозних вірусів

Сторінка 3

Виявилося, що вірус грипу в епідемічному процесі змі­нює антигенну будову гемаглютиніну та нейрамінідази, щоб вижити як біологічному виду. Оскільки вірус грипу одно­часно вражає величезну кількість населення і в перші ро­ки після пандемії, як правило, у кожного формується іму­нітет, тобто в крові з'являються антитіла, які захищають організм від дії вірусу. Тому збудникові грипу доводиться пристосуватися до антитіл таким чином, щоб вони не пере­шкоджали розвиткові інфекції в організмі людини. Для цього йому досить дещо змінити будову своєї оболонки. Не­зважаючи на наявність у крові антитіл, збудник знову стає здатним викликати хворобу.

Механізми дрейфу і шифту до кінця не вивчені, тому пе­редбачити кожну наступну зміну віруоу поки що неможли­во, через що й боротьба з грипом до цього часу не дала ба­жаних наслідків.

Треба сказати, що серед усіх вивчених збудників грипу вірус А—найбільш активний, вірус С—найменш активний {викликає хворобу переважно у дітей молодшого віку). Природа мінливості вірусу грипу стала, по суті, однією з найактуальніших у проблемі боротьби з цією хворобою, і її вирішення дасть ключі до розгадки основної таємниці збуд­ника грипу — механізму, який призводить до часткової чи повної зміни поверхневих антигенів його о'болонки.

Невідомо також, де зберігаються віруси грипу в період між епідеміями (навесні, влітку, восени), коли немає хво­рих на грип. Це питання давно хвилює епідеміологів, бо відповідь на нього дасть змогу з'ясувати й інші, не менш важливі питання: як утворюються пандемічні віруси грипу, чому формуються нові варіанти збудника.

Сьогодні існують дві точки зору вчених щодо місця збе­рігання вірусу грипу. Одні вважають, що тільки людина мо­же бути постійним джерелом (резервуаром) його. При без­посередній взаємодії вірусу і людини, в крові якої містять­ся протигрипові антитіла, відбувається відбір, селекція тих вірусів, які, пристосувавшись, змінили якість своїх антиге­нів і знову стали агресивними І все це відбувається тіль­ки в організмі людини. Прихильники цього погляду вважа­ють, що віруси грипу людини являють собою самостійну родину вірусів, споріднених за своїми властивостями з ві­русами грипу птахів та тварин.

Виявилось, що віруси грипу мають багато «родичів» і найближчий з них — вірус грипу свиней. Цікаво, що в пе­ріод, коли ще невідомий був вірус грипу, паличці інфлю-енци Афанасьєва — Пфейфера приписували здатність ви­кликати грип у свиней. Докладне вивчення епідемій грипу серед цих тварин показало спорідненість вірусу грипу сви­ней і вірусу А (Н0N1) людини, хоча це й окремі, самостійні штами вірусу грипу. Вони відрізняються своїм гемаглюти­ніном, тому збудник грипу свиней увійшов в науку як окре­мий серотип А(НSWN1), де позначення SW походить від латинського слова «swine» — свиня.

Деякі ветеринари вважають, що свині можуть заражати­ся від людей. Неодноразово реєструвалися спалахи грипу на свинофермах після того, як захворював обслуговуючий персонал. Зворотнього явища (щоб від свиней заражалися люди) досі не помічено. Незважаючи на це, саме за вірусом свиней визнавали роль збудника під час пандемії іспанки У крові людей, які перехворіли на грип у 1918—1920 рр., бу­ли виявлені антитіла до гемаглютиніну типу Н8\У, тобто до вірусу свиней. І ще один раз з цим вірусом довелось зустрі­тися людству. В 1976 р., коли на планеті поширився вірус А(НЗN2), предком якого був вірус А(Гонконг) 68, у таборі для військових в Нью-Джерсі (штат Техас, США) спалах­нула епідемія грипу, і від хворих виділили вірус грипу із гемаглютиніном, спорідненим з гемаглютиніном вірусу А(НSWN1). Обстеження сироваток крові виявило близько 500 інфікованих цим вірусом осіб. Виникло занепокоєння щодо можливості повторення іспанки, і уряд США прийняв рішення про створення профілактичної вакцини. Та сталося неймовірне: далі містечка Нью-Джерсі епідемія не поши­рилася, і вся виготовлена вакцина виявилась безкорисною. На думку радянських вчених, це був вірус свиней, що не закріпився в організмі людини, в зв'язку з чим поширення його було обмеженим.