Збудники грипу, мінливість та еволюція грипозних вірусів

Сторінка 6

пневмонії супроводжується погіршенням загального стану, підсиленням задухи, ціанозу, підвищенням температури тіла. Нерідко з”являється біль в грудній клітці, кашіль з мокротою, вякій сожуть бути доміжки крові. Найбільш важко протікають стафілококові пневмонії, при яких часто виникає обсцес.Важким ускладненням є інфекційно-таксичний шок, а також набряг мозку і легень. Можливі крововиливи в мозок, інфаркт міакарда .Часті ускладнення грипу- синусіт, отит, евстахііт, цистіт. Грип часто призводить до загострення хронічних захворювань, наприклад ревматизму.

Діагноз ставиться на даних впідеміологічного аналіза, клінічній картині і результатах лабораторних досліджень. В крові виявляється лейконемія з відносним лейкоцитозом і моноцитозом СОЕ- в межах норми або помірно підвищена. При ускладненнях викликаних бактеріальною флорою, спостерігається лейкоцитоз , нейтрофілез і значно збільшується СОЕ. Для виділення вірусу з виділень носових шляхів і зіву хворих беруть мазки з носа або змиви з носоглотки хворого. Для ретроспективної діагностики ровдять серологічні долідження: реаккцію гальнування гемаглютинаціі і реакцію зв”язування комплемента з парними сиворотками.

Під час розмови, чхання чи кашлю з краплинами слизу вірус грипу від хворої людини потрапляє в дихальні шляхи здорової, поверхня яких вкрита шаром клітин, що називається епітелієм. Через оболонку епітеліальної клітини за допомогою спеціальних пристосувань він проникає у внутрішне середовище клітин. При цьому вірус на поверхні клітини залишає свою оболонку, ніби роздягається. Його білки - антигени гемаглютинін та нейрамінідаза в клі­тину не проникають, але тільки з їх участю вірус, як ключем, відмикає «замок» вхідних воріт клітини. Ферментами клітини розчиняються вірусні білки, що захищають РНК, і вірус починає розмножуватися в клітині. Передусім РНК розпадається на окремі частинки — ге­ни, і кожен з них включається в роботу по розмноженню вірусу. Вірусні гени синтезують білки й нові гени. З цього матеріалу складаються нові віруси. Все відбувається, як у складальному цеху великого заводу, де на конвейєрі поступово з окремих деталей виростає машина. Так у клітині з окремих білків та генів утворюються віруси. Нарешті вони проривають оболонку, клітина гине, а новонароджені збудники готові заражати нові клітини.

Увесь процес побудови вірусної частинки займає 3 год. Через 5—6 год їх уже тисячі, а через 24 год — мільйони. Таким чином, від моменту зараження до появи перших ознак хвороби минає 24—48 год. За цей час вірус накопи­чується в такій кількості, що вражає усі чутливі клітини. Заражені клітини гинуть, їх залишки та отруйні речовини вірусу потрапляють у кров, це й призводить до розвитку клінічних проявів хвороби, яку ми називаємо грипом.

Як свідчать стародавні літописи та наукові спостережен- ня, протягом останніх 45 років, що минули з часу відкриття

збудника грипу, клінічні ознаки його не зазнали помітних змін. Усі збудники цієї хвороби (віруси А, В і С) виклика­ють подібні клінічні прояви, хоча й тривалість окремих із них та тяжкість перебігу під час різних епідемій дещо від­різнялись.

Джерелом інфекції при грипі е хвора людина протягом усього періоду, що супроводиться високою температурою, і навіть за кілька годин до появи перших ознак захворюван­ня. Хворий найбільш заразний у перші три дні хвороби. У міру одужання кількість вірусу в організмі з кожним днем зменшується, і з 5—7-го дня хвороби людина перестає бути заразною. Проте у хворих з ускладненнями вірус може ще виявлятись на слизових оболонках верхніх дихальних шля­хів, у крові та харкотинні. Вірус грипу знаходили також у сечі та випорожненнях.

У переважної більшості хворих грип починається рап­тово. Хворий може вказати не лише день, а й час захворю­вання. Короткочасний озноб змінюється значним підвищен­ням температури (до 38—40 °С і більшим). З самого по­чатку хвороби виникають загальна кволість, нездужання, ломота та біль у руках, ногах і м'язах тіла, головний біль, часто — біль при рухах очима. У хворих з тяжким пере­бігом захворювання можливі носові й інші кровотечі, ну­дота, блювання, запаморочення, іноді втрата свідомості, ма­рення. В тяжких випадках у дітей раннього віку можуть бу­ти судороги, порушення дихання та інші небезпечні прояви.