Спеціальна психіатрія

Сторінка 1

Спеціальна психіатрія

Затьмарення свiдомостi свiдчить про розвиток психозу.

Такого хворого необхiдно перевести в психiатричне вiддiлення або встановити біля нього цілодобовий пост. При наявностi психомоторного збудження потрібно на короткий час, до медикаментозного купірування, зафiксувати хворого до лiжка. 4 | Смотрите http://www.sig-optom.com сигареты без акциза купить в москве.

Про змiни стану хворого необхiдно повідомити лiкарю.

Питання для самоконтролю 1. Класифiкацiя i клiнiка виключення свiдомостi.

2. Основнi види коми.

3. Основнi клiнiчнi прояви делiрiю.

4. Основнi клiнiчнi прояви аменцiї.

5. Диференцiйна дiагностика делiрiю та онейроїду.

6. Клiнiчна картина запаморочливих станiв.

7. Тактика медичної сестри при наявностi виключення або затьмарення свiдомостi у хворого.

Соматогеннi порушення психiки У повсякденнiй практицi медичних сестер соматоневрологiчного й акушерсько-гiнекологiчного профiлів найчастiше трапляються соматогеннi порушення психiки. Їх поділяють на непсихотичні й психотичні.

Здебiльшого виникають непсихотичнi порушення психiки. Вони не сягають рiвня психозу, але змінюють сприймання внутрішньої картини захворювань, впливають на емоцiйний стан та самопочуття хворих i якiсть видужання. Практично у всiх хворих спостерiгають астенiчний синдром рiзного ступеня.

Астенiчний синдром – це стан пiдвищеної стомлюваностi, виснаження, послаблення або втрата здатностi тривалий час фiзично i розумово працювати.

Характернi афективна лабiльнiсть із переважанням зниженого настрою i плаксивостi, дратiвлива слабкiсть, яка поєднує в собi пiдвищену збудливiсть i швидке виникнення знесилення, а також гiперестезiя (пiдвищена чутливiсть до свiтла, запахiв, звукiв, дотику). Часто хворих турбують головний бiль, розлади сну, які проявляються постiйною сонливістю або стiйким безсонням, рiзноманiтнi вегетативнi порушення. Типовою є також змiна самопочуття залежно вiд коливання атмосферного тиску, впливу спеки або iнших клiматичних чинникiв із наростанням стомлюваності, подразливості, слабкостi, гiперестезiї. Астенiчний синдром може бути наслiдком рiзних соматичних хвороб (iнфекцiйних i неiнфекцiйних), iнтоксикацiй, органiчних захворювань головного мозку, шизофренiї. Особливостi цього синдрому значною мiрою залежать вiд причини його розвитку. Так, астенiчний синдром пiсля соматичних захворювань характеризується так званою емоцiйно-гiперстенiчною слабкiстю, при якiй пiдвищена стомлюванiсть i виснаження поєднуються з несприяйнятливiстю навiть незначного емоцiйного напруження, а також з гiперестезiєю. Астенiчний синдром як наслiдок черепномозкової травми проявляється дратiвливою слабкiстю, афективною лабiльнiстю, головним болем i вегетативними порушеннями. У початковий перiод гiпертонiчної хвороби астенiчний синдром нагадує “втому, яка не шукає спокою”. При атеросклерозi судин головного мозку з’являється рiзко виражена стомлюванiсть, хворий легко переходить вiд зниженого настрою iз плаксивiстю до добродушностi й ейфорiї. При сифiлiсi мозку виникають брутальнiсть, розлади сну, постiйний головний бiль. Прогресивному паралiчу властиве поєднання пiдвищеної стомлюваностi з явищами затьмарення свiдомостi, ендокринопатiям – пiдвищена стомлюванiсть, млявiсть, лабiльнiсть афекту i розлади у сферi потягiв. При астенiчному синдромi в клiнiцi шизофренiї переважає психiчне виснаження, непропорцiйне розумовому напруженню; цi розлади поєднуються з млявiстю i зниженням активностi.

У бiльшостi хворих астенiчний синдром призводить до зниження порога рiзних видiв сприймання. Медична сестра повинна забезпечити пацієнтам максимум комфортабельностi й спокою, тому що хворi з астенiчним синдромом не переносять шуму, голосних розмов, свiтла, рiзких запахiв, тривалих побачень з вiдвiдувачами тощо.

Астенiчний синдром у чистому виглядi виникає рiдко. Здебільшого до нього приєднуються iнші. Найчастiше астенiчний синдром поєднується із субдепресивним синдромом, який не сягає рiвня психотичного. У такому випадку розвивається астено-депресивний синдром. Слiд пам’ятати, що астено-депресивний синдром з рiзним ступенем астенiзацiї i депресивного синдрому розвивається в кожної третьої породiллi. Це є звичайним явищем, а симптоми депресiї зникають протягом тижня. Якщо депресiя довго не проходить, породiлля потребує огляду психiатра, а середнiй медичний персонал повинен уважно спостерігати за нею, щоб не пропустити початок розвитку психозу. В таких хворих при астенiзацiї мають мiсце виражене зниження настрою, переживання сумного характеру. Їх тяжко втiшити, їх мало що радує. Проте вони не надто заглиблюються у хворобу i лагiдна пiдбадьорлива авторитетна бесiда з медичною сестрою, яка умiє вдало використовувати приклади з минулої практики вiддiлення, допомагає покращити психічний стан хворих.