Спеціальна психіатрія

Сторінка 35

Ефективних методiв лiкування не iснує.

На пiзнiх етапах процесу хворi, як правило, потребують госпiталiзацiї в психiатричний стацiонар або влаштування в iнтернат для хворих на хронiчнi психiчнi хвороби. Дiльнична медсестра повинна контролювати фiзичний i психiчний стан осiб лiтнього та старечого вiку (особливо самотніх), щоб при пiдозрі на розвиток хвороби Альцгеймера органiзувати консультацiю лiкаряпсихiатра та надати можливу медичну i належну соцiальну допомогу.

Серед старечих психозiв найпоширенiшим є старече (сенiльне) слабоумство. Захворювання починається у вiцi 65-75 рокiв i проявляється змiнами особистостi, які поступово наростають, зокрема загостренням та спотворенням попереднiх рис характеру: акуратнiсть перетворюється в дрiб’язкову педантичнiсть, бережливiсть – у скупiсть, твердiсть – у впертiсть тощо. Поряд із цим з’являються сенiльнi риси: звужуються кругозiр та iнтереси, втрачаються зв’язки з довкiллям, наростють егоцентризм, пiдозрiливiсть, прискiпливiсть, злiснiсть.

Слабоумство розвивається як прогресуюча амнезiя згiдно із законом Рiбо: спочатку хворий втрачає досвiд, набутий недавно, найдовше зберiгає ранiше набутий i закрiплений досвiд. У мiру перебiгу хвороби наростають грубi розлади пам’ятi (амнестична дезорiєнтацiя, фiксацiйна та хронологiчна амнезiя). Зрештою повнiстю втрачає знання, професiйні та iнші навички. Змiнює адекватне впiзнавання людей, які його оточуюють, до його спотворення i перемiщення в далеке минуле: хворi вважають себе дiтьми, оточеними рiдними та давно померлими родичами. Нерiдко вони не впiзнають себе в дзеркалi. Нестримно знижується рiвень суджень, з’являються благодушнiсть, безтурботнiсть, ейфорiя. Поступово настає повний розлад усiх видiв психiчної дiяльностi: тотальна деменцiя (слабоумство) та фiзичний маразм. При прогресуючій деменцiї можуть виникати психотичнi розлади з рудиментарними проявами (депресiя, манiя, конфабуляцiя, маячення обкрадання).

Практичнi поради Хворi з грубими порушеннями пам’ятi та iнтелекту повиннi бути пiд постiйним наглядом медперсоналу. Особливу увагу необхiдно придiляти забезпеченню гiгiєнiчних потреб, вживанню їжi, профiлактицi пролежнiв та контролю за пересуванням хворих.

Хворі з грубими порушеннями памяті та інтелекту недієздатні й потребують опікунства.

Опікуни повинні знати особливості догляду за підопічними, а дільнична медсестра зобов’язана контролювати якість надання опікунської допомоги.

Питання для самоконтролю 1. Клiнiка i перебiг хвороби Альцгеймера.

2. Клiнiка i перебiг старечих психозів.

3. Особливостi догляду за хворими з вираженим слабоумством.

Аномалії розвитку особистості.

Крім соматогенних і функціональних перехідних порушень психіки, ендогенних психозів, а також порушень психіки внаслідок інтоксикації (в тому числі етанолом, наркотиками і токсикоманними середниками), в психіатричній практиці виділяють аномалії розвитку особистості. Основними видами цих аномалій є олігофренія (згідно з МКХ-10, вона віднесена до рубрики “Розумова відсталість”) і психопатія (згідно з МКХ-10, віднесена до рубрики “Розлади зрілої особистості й поведінки в дорослих”).

Олігофренія характеризується недорозвитком інтелекту і психіки в цілому, пов’язаним з ураженням центральної нервової системи у внутрішньоутробному періоді або в ранньому віці, що не має тенденції до прогресування.

Відповідно до етіологічного чинника, виділяють три групи олігофреній.

Перша група – олігофренії ендогенної природи (ураження генеративних клітин батьків): Хвороба Дауна.

Справжня мікроцефалія.

Ензимопатичні форми олігофренії із спадковими порушеннями різних видів обміну (білкового, вуглеводного, жирового), фенілкетонурія, галактоземія, фруктоземія, гістидинемія тощо.

Клінічні форми олігофренії, які характеризуються поєднанням малоумства із захворюванням кісток, шкіри (дизостозична, ксеродермічна).

Друга група – ембріо- і фетопатії: Олігофренія, зумовлена краснухою, перенесеною матір’ю під час вагітності (рубеолярна ембріопатія).