Спеціальна психіатрія

Сторінка 14

Правильне описання душевного стану i поведiнки дитини черговою медсестрою допоможе лiкарю пiдiбрати адекватний метод психокорекцiї і покращити якiсть лiкування або соцiальної реадаптацiї при необхiдностi перебування дитини в школi або дошкiльному закладi.

Нерiдко медичнi сестри манiпуляцiйних кабiнетiв мають справу з психогенним знепритомненням, яке, згiдно з МКХ-10, вiднесено в рубрику “Специфiчнi невротичнi розлади”. Цi непсихотичнi розлади психiки досить часто виникають у молодих чоловiкiв пiд час забору венозної кровi для аналiзiв або внутрiшньовенних iн’єкцiй. Медична сестра повинна забезпечити проведення вiдповiдних заходів безпеки, щоб запобігти травмуванню хворих внаслiдок знепритомнення, i мати напоготовi розчин амiаку (нашатирний спирт), кордiамiн i мезатон (або адреналiн) для надання невiдкладної долiкарської допомоги в разi тривалого знепритомнення з вираженими явищами колапсу.

Невротичний розвиток особистостi – це сталi за клiнiчними проявами, практично незворотнi змiни всiєї особистостi людини, зумовленi тривалим перебiгом неврозу, коли зафiксовують “входження” або “втечу” у хворобу.

Розвиток цього стану може призвести до стiйкої соцiально-трудової дезадаптацiї хворого, а вiдтак закiнчитися його iнвалiднiстю.

Лiкування проводять в основному амбулаторно. Перiодично, при розвитку стану декомпенсацiї, хворого госпiталiзують у вiддiлення неврозiв або в денний стацiонар, де лiкують згідно з принципами лікування неврозів.

Профiлактика невротичного розвитку особистостi полягає в запобiганні розвитку неврозiв i своєчасному якiсному лiкуванні їх у період виникнення.

Реактивні та постстресові психози Реакція на сильний стрес і порушення адаптації (реактивні психози). Реактивні психози, які згідно з МКХ-10 віднесені в рубрику “Реакції на сильний стрес і порушення адаптації”, – це патологічні реакції психотичного рівня на психічні травми або несприятливі ситуації, що викликають страх, тривогу, образу, тугу чи інші негативні емоції.

Вирішальне значення для розвитку реактивного психозу мають характер і сила психічної травми, преморбідне тло. Реактивні психози найчастіше виникають в осіб, які хворіють на психопатію, перенесли черепномозкову травму, а також в ослаблених інфекційними, соматичними захворюваннями, інтоксикаціями, тривалим безсонням, авітамінозами тощо.

Серед реактивних психозів розрізняють: афективно-шокові реакції; реактивну депресію; реактивний параноїд; істеричні психози.

Афективно-шокові психогенні реакції викликаються раптовим сильним афектом, що звичайно супроводжується страхом у зв’язку із загрозою для життя (пожежа, землетрус, повінь тощо). Клінічно ці реакції проявляються реактивним збудженням і реактивним ступором. При реактивному збудженні раптово виникає хаотичне немотивоване психомоторне збудження. Хворий кидається в різні сторони, кричить, благає про допомогу. Таку поведінку спостерігають при психогенному запаморочливому стані свідомості з порушенням орієнтування і подальшою амнезією.

Реактивний ступор проявляється заціпенінням, що виникає раптово: людина завмирає, не може зробити жодного руху, сказати хоча б слово (мутизм). Він триває від декількох хвилин до декількох годин, інколи довше.

При цьому часто розвивається виражене напруження м’язів. Хворий лежить в ембріональній позі або витягується на спині. Очні щілини, як правило, широко розкриті, міміка відображає переляк чи безмежний відчай. При згадці про психотравмуючу ситуацію хворий блідне або червоніє, вкривається потом, у нього з’являється тахікардія. Цей стан закінчується сном і амнезією. Психомоторна загальмованість може не досягати ступеня ступору. В цих випадках хворі частково контактують з людьми, хоча відповідають коротко, розтягуючи слова. Рухи скуті, повільні. Свідомість звужена або виключена до ступеня оглушення.

Рідко у відповідь на раптову і сильну психотравмуючу дію настає так званий емоційний параліч – тривала апатія з байдужим ставленням до загрозливої ситуації і навколишнього середовища.