|
Сторінка 28 Найбiльш ефективним є використання нейролептикiв пролонгованої дiї: модитендепо, галоперидол-деканоат, пiпортил (дiють 1 раз в 3-4 тижнi), iмап – 2 тижнi, семап – до 5 дiб. Пiдбiр препарату i його дози є компетенцiєю лiкаря-психiатра.
Обов’язок медичної сестри – контроль за своєчасним з’явленням хворого до дiльничного психiатра i за прийманням призначених препаратiв.
При шизофренiї часто розвиваються рецидиви захворювання. Передвiсниками загострення хвороби, як правило, є такі ознаки: вiдмова хворого приймати лiки; змiна поведiнки (уникнення контакту з родичами, пiдвищений iнтерес до алкоголю, сексуальне розгальмування, надмiрне куріння); втрата апетиту; порушення сну; немотивована стiйка змiна настрою.
Дiльнична медсестра повинна тримати пiд контролем психiчний стан хворого i при появi симптомiв, якi можуть бути передвiсниками рецидиву, вживати заходів для органiзацiї консультацiї дiльничного лiкаря-психiатра. Особливу увагу необхідно придiляти спостереженню за хворими з агресивними i суїцидальними тенденцiями (група соцiально небезпечних хворих). При найменшiй пiдозрi на можливий розвиток рецидиву цих хворих обов’язково повинен оглянути дiльничий лiкар-психiатр.
Як наслiдок шизофренiї у хворих розвивається специфiчна деградацiя особистостi. Основними її типами є такі: апатико-дисоцiативний (на фонi розщеплення єдностi психiчних процесiв виникає виражений апатико-абулiчний синдром, який сягає рiвня повної соцiальнотрудової дезадаптацiї); ювенiльний (на перший план виходять ознаки шизофренiчного недоумства в осiб, якi захворiли в дитячому або пiдлiтковому віцi); параноїдний (при розладі єдностi психiки мають мiсце параноїднi включення або стiйкий парафренний синдром); психопатоподiбний (при розщепленні єдностi психiки має мiсце психопатоподiбний синдром, як правило, за експлозивним типом); змiшаний тип (з’являються мозаїчнi елементи вищеперерахованих типiв деградацiї).
Хворi з вираженою деградацiєю, як правило, не потребують активного антипсихотичного лiкування, але їм неохiдно забезпечити належний догляд у сiм’ї, а якщо зв’язки із сім’єю втраченi – шляхом госпіталізації в лiкарнi для психохронiкiв або у вiдповiднi будинки-iнтернати.
Узагальнення та практичнi поради Шизофренiчний психоз, рецидив шизофренiї або шизофреноподiбний психоз можуть розвинутись у хворого, який знаходиться в будь-якому вiддiленнi, тому медична сестра повинна орiєнтуватись у цих ситуацiях.
При розвитку психозу медична сестра повинна вжити заходи щодо запобігання нещасного випадку i негайно попередити чергового лiкаря.
Якщо хворого на психоз необхiдно тимчасово лiкувати в лікарнях соматичного профiлю, черговий медперсонал повинен добитись встановлення iндивiдуального поста з молодших медпрацівників психiатричної лiкарнi.
Про змiну поведiнки хворого на шизофренію, який знаходиться на стацiонарному лiкуваннi в соматичному відділенні, потрібно негайно доповiсти черговому лiкарю.
Пiд час проведення медичних манiпуляцiй хворому з психозом бiля медичної сестри повинен бути молодший медпрацівник.
Небезпечнi предмети у хворого з психозом необхідно забрати.
Вiдвiдувати хворого, який перебуває в станi психозу, дозволяє лише завідувач вiддiлення або черговий лiкар.
Медична сестра не має права розголошувати інформацiю про психiчний стан хворого.
Питання для самоконтролю 1. Основні клiнiчні ознаки шизофренiї.
2. Основнi умови перебування хворого з психозом у стацiонарi.
3. Технiка безпеки при проведеннi медичних манiпуляцiй хворому з психозом.
4. Основнi ознаки ймовiрного рецидиву шизофренiї.
5. Зміни особистості у хворих з шизофренією.
Епiлептична хвороба Епілептична хвороба характеризується великими i малими судомними нападами або їх психiчними еквiвалентами, а також змiнами особистостi за епiлептичним типом.
Основною ознакою епiлепсiї є великий судомний напад, який розвивається раптово, без будь-якої зовнiшньої причини. Йому можуть передувати так званi передвiсники, якi проявляються рiзними симптомами, але завжди одними i тими ж в одного й того ж хворого (біль і тяжкiсть у головi, вiдчуття розбитостi, знижений настрiй).
|
Сайт
